У нічному лісі Японії польові миші зупиняються біля купок каштанів — деякі цілі, інші з отворами від личинок молі. Частина гризунів швидко хапає перший-ліпший горіх і тікає, а інші — витрачають дорогоцінні секунди на обнюхування та вибір. Науковці з Університету Нагоя дослідили, що обережні миші частіше обирають якіснішу їжу, хоча це підвищує ризик бути впійманими хижаками. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Scientific Reports.
Як дослідники спостерігали за поведінкою мишей
Упродовж двох років вчені з Університету Нагоя (Японія) проводили експеримент у природних умовах. На підстилці лісу вони облаштували годівниці з шістьма каштанами: три — здорові, три — пошкоджені личинками молі.
Об’єктами спостереження стали два види мишей: велика японська польова миша (Apodemus speciosus) та мала японська польова миша (Apodemus argenteus). Ці гризуни ведуть нічний спосіб життя і орієнтуються переважно завдяки нюху.
Камери нічного бачення фіксували: деякі миші діяли миттєво — хапали перший-ліпший горіх і зникали за 1–2 секунди. Інші затримувались: нюхали, порівнювали, витрачали до 5 секунд перед вибором.
Такий вибір мав наслідки — кожна зайва секунда на відкритому місці підвищувала ризик стати здобиччю сов, куниць або інших хижаків.
Обачність дає кращий результат
Повільні миші виявились успішнішими. Протягом усього періоду дослідження (два роки) науковці зафіксували 125 випадків винесення каштанів з годівниць. І щоразу обачні гризуни частіше обирали неушкоджені плоди.
Це спостереження не залежало від виду миші: обидва — великі й малі — демонстрували як стрімку, так і обережну стратегії. Відтак дослідники дійшли висновку, що така поведінка зумовлена не біологічними видами, а індивідуальними відмінностями: досвідом, рівнем голоду, конкуренцією.
Незалежно від стратегії, обидва типи поведінки виявились життєздатними: всі миші виживали й продовжували харчування.
Що не так із каштанами
Нюх замість зору
У нічних умовах зір мишей обмежений. Основним інструментом для вибору стає нюх. Камери фіксували: миші неодноразово опускали голову до горіха, обнюхували його з різних боків.
Деякі пошкоджені плоди мали зовнішні сліди життєдіяльності личинок — зокрема, фекалії поблизу отворів. Це створювало сильніші запахи, які тварини могли зчитувати як сигнал небажаної якості.
Нюхова оцінка дозволяла ідентифікувати рівень пошкодження навіть без зорового огляду.
Як миші змінюють ліси
Миші — не лише споживачі, а й розповсюджувачі насіння. Переносячи каштани на нові місця, вони сприяють проростанню дерев.
Від того, які саме каштани вони переносять — здорові чи пошкоджені, залежить, які дерева проростуть. Якщо миші почнуть частіше переносити пошкоджені каштани (внаслідок зміни поведінки або конкуренції), це може змінити видовий склад лісу.
Отже, навіть така дрібна поведінкова особливість, як «нюхати чи не нюхати каштан», може мати довгострокові екологічні наслідки.
Вибір між ризиком і якістю — універсальна дилема
Дослідження не давало відповіді на запитання, чому саме одні миші обачні, а інші — ні. Вірогідно, йдеться про сукупність чинників: рівень голоду, попередній досвід, присутність хижаків, конкуренцію.
Однак головний висновок — обидві стратегії є ефективними.
Професор Хісаші Кадзімура зазначає:
«Сові, куниці та інші хижаки чатують уночі, і кожна зайва секунда на місці — ризик. Але деякі миші все ж обирають якість. Це свідчить, що їжа має для них достатню цінність, щоб ризикувати».
Висновки дослідження також можна застосувати до ширшого контексту прийняття рішень у природі — навіть серед людей. Дилема «діяти швидко чи обачно» є універсальною.
