Насильство залишає сліди в генах кількох поколінь: дослідження

Нове дослідження доводить, що насильство залишає довготривалі сліди на рівні генетичних змін. Вчені виявили, що травматичний досвід може спричиняти епігенетичні зміни, які передаються наступним поколінням, збільшуючи ризики психічних розладів та проблем зі здоров’ям. Відкриття пояснює, чому нащадки тих, хто зазнав насильства, можуть страждати від тривожності, депресії або інших розладів, навіть якщо самі не переживали травматичних подій. Про це повідомляє Science Alert.

Дослідження доводить: травма впливає на гени

Група вчених під керівництвом доктора Конні Мулліган дослідила, як досвід насильства змінює генетичну активність. Вони аналізували ДНК людей, які пережили насильство, та порівнювали її з ДНК їхніх дітей.

Результати показали, що у нащадків таких людей спостерігалися ті самі зміни в метилюванні ДНК, що й у їхніх батьків. Це означає, що навіть без безпосереднього впливу насильства діти можуть успадковувати зміни, які впливають на їхню психіку та емоційний стан.

Дослідники вивчили 48 сирійських сімей у трьох поколіннях, зокрема жінок, які під час вагітності втекли від насильства під час облоги Хами (1982) або громадянської війни (2011).

Зразки ДНК 131 учасника були проаналізовані на предмет епігенетичних змін – хімічних модифікацій, що впливають на активність генів без зміни самої ДНК.

Основні висновки:

• виявлено 14 змінених областей геному, пов’язаних із насильством у тих, чиї бабусі зазнали травматичних подій;
• 8 з цих змін передалися онукам, які особисто не переживали насильства;
• виявлено прискорене епігенетичне старіння, що може підвищувати ризик вікових хвороб;
• ще 21 ділянка геному зазнала змін через безпосередній вплив насильства під час громадянської війни.

Дослідження також доводять, що епігенетичні зміни, викликані насильством, можуть спричиняти низку проблем зі здоров’ям у наступних поколіннях:

• психічні розлади – депресія, тривожність, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
• кардіологічні захворювання – підвищений ризик серцевих хвороб через хронічний стрес;
• схильність до залежностей – діти жертв насильства частіше зловживають алкоголем або наркотиками;
• проблеми з імунною системою – порушення в роботі організму, які можуть спричиняти хронічні хвороби.

Соціальний вплив: як розірвати цикл міжпоколінного насильства?

Розуміння епігенетичних змін, спричинених насильством, може допомогти у боротьбі з цим явищем. Експерти наголошують, що необхідно посилювати психологічну підтримку жертв насильства та розробляти програми для запобігання травматичним подіям.

Основні заходи для подолання наслідків:

• психологічна допомога жертвам насильства та їхнім родинам;
• освітні програми, що вчать дітей справлятися зі стресом;
• підтримка сімей, які зазнали травматичних подій, через соціальні служби.

Чому ці результати важливі для науки та суспільства?

Розуміння того, як насильство змінює гени, допомагає пояснити соціальні явища, такі як передача агресії з покоління в покоління. Це дослідження може стати основою для нових підходів у лікуванні психічних розладів та розробці стратегій боротьби з насильством у суспільстві.

Доктор Мулліган наголошує: «Наше відкриття має важливе значення для політики охорони здоров’я. Ми повинні розробляти програми, які допомагатимуть жертвам насильства не лише на емоційному рівні, а й на генетичному».