Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
У новому дослідженні вчені з Університету Ратґерса попереджають про небезпеку забруднення ртуттю в пінгвінів, що мешкають на Південному океані поблизу Антарктиди. Попри відсутність місцевих джерел ртуті, токсична речовина потрапляє до ізольованих екосистем через атмосферне перенесення. Про це повідомляє КРВ.медіа з посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science of the Total Environment.
Ртуть — прихована загроза морським екосистемам
Ртуть є потужним нейротоксином, що накопичується в організмах через харчовий ланцюг. Особливо вразливими є водні екосистеми та тварини, які споживають рибу — саме до них належать і пінгвіни. Хронічне отруєння ртуттю може спричинити порушення репродуктивної функції та ураження нервової системи, а у великих дозах — навіть смерть.
Дослідження, яке провели Джон Райнфельдер та аспірант Філіп Сонтаг з Університету Ратґерса, базується на аналізі пір’я трьох видів пінгвінів — пінгвіна Аделі, пінгвіна дженту та пінгвіна антарктичного. Зразки були зібрані на острові Анверс у Західній Антарктиді ще в сезон гніздування 2010–2011 років. Через аграрні регуляції в США їх можна було дослідити лише після тривалого зберігання.
Пінгвін Аделі
Найвищий рівень ртуті — у антарктичних пінгвінів
Результати аналізів показали: найнижчі рівні ртуті були зафіксовані у пінгвінів Аделі та дженту, тоді як антарктичні пінгвіни (англ. chinstrap penguins) мали значно вищу концентрацію токсину. Цей вид легко впізнається за характерною чорною смугою, що проходить під дзьобом, і мігрує на північ у зимовий період, де рівень забруднення вод ртуттю є вищим.
Команда вчених досліджувала ізотопи вуглецю-13 та азоту-15 у пір’ї птахів. Ізотоп вуглецю вказує на географічне місце харчування, тоді як азот — на рівень у харчовому ланцюгу. У межах цього дослідження саме вуглець-13 виявився точнішим предиктором рівня ртутного забруднення, ніж традиційно використовуваний азот-15 — важливий висновок для майбутніх екологічних оцінок.
Як ртуть потрапляє в Антарктиду
Хоча світові викиди ртуті від вугільних електростанцій зменшились — зокрема після підписання у 2013 році Конвенції Мінамата про ртуть, — ця речовина продовжує надходити в довкілля. Основним джерелом наразі є кустарний видобуток золота у країнах, що розвиваються. Щороку у процесі використання елементарної ртуті для відокремлення золота вивільняється понад 1000 тонн токсину в повітря, воду та ґрунт.
Вже вивільнена ртуть продовжує циркулювати у глобальних океанічних потоках та проникає навіть у найвіддаленіші куточки планети, зокрема в Південний океан.
Пінгвіни — індикатори глобального забруднення
Завдяки особливостям міграції та харчування, пінгвіни стали своєрідними біоіндикаторами стану океанів. Їхнє пір’я накопичує сліди токсичних речовин, зокрема ртуті, і дає змогу простежити географію впливу. Це дозволяє вченим не лише оцінити рівень забруднення, а й глибше зрозуміти поведінку та екологію пінгвінів.
«Раніше ми не знали, що міграція пінгвінів на північ підвищує ризик отруєння ртуттю», — зазначає Джон Райнфельдер. Результати дослідження є важливим кроком у глобальному моніторингу токсичних речовин. Вони також показують, як діяльність людини, навіть далеко від Антарктиди, впливає на найвіддаленіші екосистеми.
Дані такого роду важливі не лише для охорони пінгвінів, а й для розуміння того, як глобальні токсини, зокрема ртуть, впливають на морські харчові ланцюги — від антарктичних птахів до риб, які споживають люди.
Раніше ми повідомляли, що дослідники 29-ї Української антарктичної експедиції успішно повернулися додому
