Космічний апарат радянської програми «Венера-8» під умовною назвою «Космос 482», запущений 31 березня 1972 року, очікувано увійде в атмосферу Землі 10 травня 2025 року. За словами нідерландського аналітика Марко Лангбрука, уламки вагою до 500 кг можуть впасти в межах широт від 52° пн. ш. до 52° пд. ш. — тобто практично в будь-якій точці планети. Про це передає КРВ.медіа. Апарат, який мав прямувати до Венери, через технічну помилку залишився на навколоземній орбіті і майже 53 роки обертався довкола планети.
«Венера-8»: місія, що не злетіла
31 березня 1972 року СРСР запустив зонд у межах космічної програми «Венера-8», яка передбачала вивчення атмосфери й поверхні Венери. Політ мав проходити у два етапи: спершу апарат вивели на так звану «орбіту стоянки» — проміжну навколоземну орбіту, після чого верхній ступінь ракети — блок L — мав надати апарату імпульс для переходу на міжпланетну траєкторію.
Через помилку в таймері двигун блоку L вимкнувся раніше на 125-й секунді, що не дозволило зондові набрати потрібну швидкість. Він залишився на еліптичній орбіті навколо Землі з перигеєм близько 200 км і апогеєм понад 2000 км. Щоб приховати провал, апарат назвали «Космос 482» — стандартна радянська практика для невдалих міжпланетних запусків.
Чому «Космос 482» може впасти на Землю у травні
З моменту запуску залишки апарата оберталися навколо Землі, поступово знижуючи орбіту через опір верхніх шарів атмосфери. На сьогодні активними залишаються два фрагменти, один з яких — герметичний приладовий відсік діаметром близько метра й масою до 500 кг. Саме він, за оцінками нідерландського аналітика Марко Лангбрука, може увійти в атмосферу Землі 10 травня 2025 року на швидкості приблизно 27 000 км/год.
Прогнозована зона падіння охоплює території між 52° пн. ш. і 52° пд. ш., тобто майже всю населену частину планети — Європу, частину Північної Америки, Азії, Південної Америки, Австралію та Африку. Точна точка падіння буде відома лише за кілька годин до входження в атмосферу. Лангбрук застерігає, що ці дані є попередніми, і вони можуть змінитися на кілька днів у будь-який бік.
Падіння в Новій Зеландії 1972 року
Уже за два дні після аварійного запуску, 3 квітня 1972 року, чотири титанові кулі — частини теплозахисту зонда — впали на територію біля міста Ашбертон у Новій Зеландії. Вони залишили вирви в землі, але нікому не завдали шкоди. Кулі вагою по 13,6 кг кожна збереглися і стали музейними експонатами.
Попри дію Конвенції ООН про космічну відповідальність (1972), яка дозволяє державі вимагати повернення її майна, СРСР тоді офіційно не визнав зв’язок із цими об’єктами. Місцева влада передала уламки власникам землі, де вони впали.
Чи є небезпека для населення?
Фахівці зазначають, що вірогідність того, що уламки «Космоса 482» упадуть на населений пункт, низька. Близько 71% поверхні Землі вкрито океанами, а ще частина — незаселені регіони. Крім того, велика частина космічного апарата згорить в атмосфері при входженні.
Однак у цьому випадку йдеться про щільну металеву конструкцію, яка потенційно може вижити при спуску. Зонд був розрахований на атмосферний вхід на Венері, отже, мав посилену термозахисну оболонку. Крім того, мав у складі парашут, однак імовірність його розгортання після 50 років на орбіті вважається близькою до нуля.
Проблема космічного сміття: чому це не поодинокий випадок
Падіння «Космоса 482» — один із прикладів глобальної проблеми: неконтрольовані об’єкти на низькій орбіті. За даними Європейського космічного агентства, навколо Землі обертається понад 36 000 об’єктів розміром понад 10 см, не рахуючи мільйонів дрібніших фрагментів.
Схожі випадки вже траплялись: наприклад, у 1979 році впала американська орбітальна станція Skylab, а у 2020-х кілька разів об’єкти китайських ракет Long March входили в атмосферу неконтрольовано. Усі ці інциденти змушують міжнародну спільноту активніше працювати над правовими й технічними механізмами виведення об’єктів з орбіти після завершення місії.
Раніше ми писали, що космічні агентства готуються ловити міжзоряні об’єкти у космосі
