У Київській області зростає популяція незвичного жука з роду майка, який виглядає мирно, але становить реальну загрозу здоров’ю людини. Комаха виділяє отруйну речовину, яка може спричинити хімічні опіки. Про це в ефірі каналу «Еспресо» повідомив ботанік Максим Рудич.
Від КРВ.медіа. Цей жук не Жук майка — не новий для української фауни, але зараз він стає помітнішим і частішим, тому й сприймається як «новий» для більшості людей. Це типовий приклад вторинної актуалізації місцевого виду — коли відомий раніше організм стає загальновідомим через зміну умов.
Жук майка в Україні: загроза з піщаних луків
Жук майка (лат. Meloe) — представник родини наривників (Meloidae), поширений у Європі, а останніми роками дедалі частіше зустрічається в різних регіонах України. Його також називають «маївкою», «олійницею» або «маслянистим жуком» за характерний блиск тіла. Комаха має темне, часто синювато-чорне забарвлення, помітне тіло, слабо розвинені крила й, відповідно, не здатна до польоту.
Жук майка не нападає на людину і не кусає, але його захисний механізм достатньо потужний, щоб спричинити серйозні ураження. Особливо обережними слід бути дітям та людям із чутливою шкірою. Також небезпеку становлять домашні улюбленці, які можуть схопити комаху, граючись — ковтання майки для тварини може бути смертельним.
Максим Рудич
Вони з’явилися не сьогодні та не цьогоріч, як пишуть деякі джерела. В Україні вони зафіксовані приблизно 2-3 роки тому. Минулоріч їх бачили і на Львівщині, і на Чернігівщині. Переважно вони мешкають на відкритій місцевості. Це можуть бути городи, луки тощо. І конкретно визначити вид майки ми відразу не можемо. Його потрібно доставити до лабораторії. І саме там, завдяки лабораторним дослідженням, ентомологи можуть встановити безпосередньо, що це за вид майка. Тому що їх видів дуже багато. І прийшли вони до нас із Європи.
Кантаридин — природна отрута
Кантаридин — токсична речовина, яку виробляють жуки родини наривників. Вона є контактною отрутою: навіть невелика кількість при потраплянні на шкіру може викликати подразнення, набряк і пухирі. При ковтанні — смертельно небезпечна, навіть у малих дозах. У минулому кантаридин використовували в медицині як засіб для видалення бородавок, але через токсичність його застосування нині суворо регламентовано.
«Після контакту з отрутою необхідно одразу промити шкіру прохолодною проточною водою. Головне — не терти уражену ділянку, аби не погіршити ситуацію. Якщо почервоніння не зникає або збільшується, слід звернутися до лікаря», — застерігає Рудич.
Де в Україні трапляється майка
Кантаридин — це токсична речовина, яку виділяє жук майка для самозахисту. Вона не має запаху, але при потраплянні на шкіру викликає сильне подразнення: почервоніння, пухирі, набряк. «Це отрута контактної дії, яка викликає опіки, подібні до хімічних», — пояснює ботанік Максим Рудич.
Кантаридин виробляється самцями жуків, а потім передається самкам під час спарювання. Самки використовують цю речовину, щоб захистити яйця від хижаків — це один із прикладів природного хімічного захисту у тваринному світі.
Якщо кантаридин потрапляє в організм через рот (наприклад, при випадковому ковтанні жука тваринами чи людьми), наслідки можуть бути дуже серйозними. Можливі нудота, блювання, біль у животі, кров у сечі та навіть ниркова недостатність. У ветеринарії відомі випадки отруєння коней, які з’їли сіно, у якому були засушені жуки майки. Усього кілька жуків можуть спричинити летальний наслідок для великої тварини.
Попри токсичність, кантаридин має й контрольоване медичне застосування. У дуже малих дозах його використовують у дерматології — зокрема для видалення бородавок та деяких шкірних новоутворень. Препарати з кантаридином наносять лише під наглядом лікаря, адже неправильне використання може спричинити серйозні ускладнення.
Якщо рідина жука майки потрапила на шкіру — її слід одразу промити холодною водою, не терти і, за потреби, звернутися до лікаря. Особливо уважними слід бути батькам і власникам домашніх тварин — діти та тварини можуть випадково взяти жука до рук або рота.
Жук майка (Meloe spp.) трапляється в Україні переважно у відкритих і піщаних місцевостях.
Можливе поширення по інших регіонах України може бути пов’язане зі зміною клімату. Підвищення температури повітря та зменшення вологості створюють сприятливі умови для виживання і розмноження цих комах, які раніше не були типовими для українських екосистем.
Оскільки жуки не літають (через редуковані крила), вони не мігрують активно на великі відстані. Їх поширення здебільшого відбувається пасивно — з ґрунтом, рослинами або разом з людською діяльністю, наприклад через аграрні перевезення.
Для точного визначення виду майки та спостереження за динамікою її поширення в Україні потрібні додаткові ентомологічні дослідження та лабораторні аналізи.
Майка та жужелиця
Жук майка (Meloe spp.) та жужелиця (Carabus spp. та інші представники родини Carabidae) — це зовсім різні жуки, хоча вони й належать до одного ряду комах — жуків (Coleoptera).
Візуально ці комахи можуть здаватися схожими непідготовленому спостерігачеві, проте мають суттєві відмінності у зовнішності, поведінці, екології та впливі на людину.
На перший погляд, темне блискуче тіло майки справді може нагадати жужелицю, особливо дітям або людям без ентомологічних знань. Проте має значення поведінка і форма тіла:
-
майка повільна, майже не рухається, черевце — дуже велике та м’яке;
-
жужелиця — швидка, активна, тіло довше та твердіше.
Жук майка не є жужелицею, але через зовнішню подібність та спільне середовище проживання їх можна сплутати.
Варто пам’ятати: жужелиця безпечна і навіть корисна, а майка — отруйна, тому краще уникати контакту з комахами, які викликають сумнів, особливо навесні.
Важливо!
Жук майка — небезпечний, але не шкідник у класичному розумінні. Його не варто чавити, але й не слід брати до рук. Майка — частина природи, з якою варто поводитися обережно, але без агресії. Якщо її не чіпати — вона не завдасть шкоди.
Як діяти у випадку контакту з майкою
Чітких рекомендацій від НСЗУ чи МОЗ немає, але є рекомендації U.S. National Capital Poison Center. У разі контакту з рідиною, яку виділяє майка, слід дотримуватися такої послідовності дій:
Не терти шкіру. Це може призвести до глибшого проникнення токсину.
Промити уражену ділянку прохолодною водою. Краще уникати мила, яке може викликати додаткове подразнення.
Слідкувати за реакцією шкіри. Якщо з’являється сильне почервоніння, набряк або пухирі — звернутися до дерматолога або токсиколога.
Уникати самолікування. Не застосовувати мазі або спиртові розчини без консультації з лікарем.
Раніше ми також писали, що постільні клопи розвивають генетичну стійкість до отрут
