У Єгипті, за 24 кілометри на південь від Гізи, стоїть перша у світі монументальна кам’яна споруда — Ступінчаста піраміда фараона Джосера. Збудована приблизно 4 650 років тому, вона й досі дивує дослідників. Нещодавнє дослідження французького інституту CEA Paleotechnic, опубліковане в журналі PLOS One, висунуло гіпотезу: при її спорудженні могли використати систему каналів і водойм, що діяли як гідравлічний підйомник. Про це передає КРВ.медіа з посиланням на дослідження.
Ступінчаста піраміда: перша кам’яна споруда в історії
Фараон Джосер, правитель III династії Стародавнього Єгипту, наказав спорудити гробницю, не схожу на жодну попередню. Архітектор Імхотеп розробив проєкт із шістьма кам’яними рівнями, розташованими один над одним. Це стало першою в історії кам’яною монументальною спорудою висотою до 62 метрів.
Будівництво піраміди стало поворотним моментом: майстри почали використовувати великі оброблені блоки вапняку, маса яких з часом зросла з 300 до понад 2200 кілограмів. Навколо самої піраміди створено складний комплекс із храмів, дворів і підземних тунелів — не лише для ритуалів, а й, як припускається, для технологічних потреб.
Дослідження стародавніх систем водопостачання
Команда дослідників під керівництвом доктора Ксав’є Ландро (CEA Paleotechnic, Франція) вивчила супутникові знімки високої роздільної здатності та археологічні архіви. Вони звернули увагу на прямокутну кам’яну споруду на захід від некрополя Саккари — Гіср ель-Мудір.
На думку дослідників, ця споруда могла виконувати функцію чек-дамби, тобто стримувати потоки паводкової води з Нілу. За хімічним складом ґрунтів південніше дамби, ймовірно, існувало сезонне озеро. Коли рівень води знижувався, її залишки могли спрямовуватись у вирізану в скелі траншею навколо піраміди — так званий «сухий рів».
Серед дослідників є припущення, що південна частина цього рову функціонувала як система очищення води — подібна до відстійників у сучасних водоочисних спорудах. У статті PLOS One зазначено:
«Гіср ель-Мудір і південна частина «сухого рову» утворюють єдину гідросистему, яка очищувала воду і регулювала її потік відповідно до потреб будівництва».
Чи могли єгиптяни використовувати гідравлічний підйомник?
ФОТО: вид на перший відсік глибокої скельної траншеї (фото 1943 року): глибина — 27 метрів, ширина — 3 метри. a — вид із заходу; b — вид зі сходу. Постаті працівників на задньому плані демонструють масштаб і технічну складність споруди
Дослідники припускають, що очищена вода з «сухого рову» могла подаватися в центральний стовбур піраміди, де, ймовірно, розташовувався канал із ухилом догори. Кам’яні блоки на герметичних платформах могли підніматися вгору за рахунок плавучості в товщі води.
Згідно з розрахунками, вертикальна водяна колона глибиною до 9 метрів (30 футів) могла компенсувати до двох третин ваги кам’яного блока. Це дозволяло значно зменшити навантаження на робітників і відмовитися від громіздких рамп, які ніколи не були знайдені в цьому районі.
Це пояснення є альтернативною гіпотезою до класичної теорії про земляні рампи. Прямі археологічні докази гідравлічної системи поки що відсутні, однак автори публікації закликають до нових розкопок, зокрема буріння в мулових шарах «сухого рову».
Порожнє поховання — ознака технічного призначення?
Ступенева піраміда залишається унікальною ще й тим, що її поховальна камера порожня. Не знайдено ані мумії, ані саркофага, ані супровідних артефактів. Деякі археологи припускають, що гробницю могли розграбувати ще в давнину, інші ж висловлюють думку, що внутрішня система тунелів була частиною технічного механізму.
Йдеться про складну мережу підземних коридорів, блокувальних дверей і вертикальних шахт, які, ймовірно, були частиною системи підйому чи розподілу води. У такому випадку серцевина піраміди могла виконувати функцію тискостійкої камери — аналога сучасного резервуара високого тиску.
Стародавні рішення — актуальні й сьогодні
Гіпотеза про використання гідравліки відкриває новий підхід до розуміння давньоєгипетських технологій. За словами дослідників, у III тис. до н.е. частішими були повені, ніж посухи. Щорічні розливи Нілу ускладнювали будівельні роботи: затоплювали майданчики, пошкоджували дерев’яні конструкції, порушували логістику.
Якщо єгиптяни змогли перетворити надлишкову воду на рушійну силу — це свідчить про високий рівень інженерної думки. Подібні підходи — використання природних явищ замість протидії їм — використовуються і сьогодні: наприклад, у проєктах дельти Міссісіпі або піднятті будівель на пневматичних платформах.
Ця гіпотеза не відкидає класичних теорій, але додає новий напрям для досліджень. Подальші археологічні дослідження можуть підтвердити або спростувати наявність залишків гідравлічних механізмів у піраміді Джосера.
Раніше ми також писали, що у пісках Єгипту знайшли гробницю фараона віком 3600 років
