Міжнародна команда вчених вперше розшифрувала геном саоли (Pseudoryx nghetinhensis), надзвичайно рідкісної тварини, відомої як «азійський єдиноріг». Цей вид, що мешкає в гірських лісах Вʼєтнаму та Лаосу, не спостерігався в дикій природі з 2013 року. Опубліковане в журналі Cell дослідження дає нові перспективи для порятунку саоли, що перебуває на межі зникнення, передає КРВ.медіа з посиланням на джерело.
Саола — загадковий мешканець Індокитаю
Саола, яку іноді називають «азійським єдинорогом», була офіційно відкрита науковцями лише в 1993 році. Вона належить до родини бикових і має довгі прямі роги та характерні білі мітки на голові. Мешкає виключно в гірських лісах на кордоні Вʼєтнаму та Лаосу.
Саолу надзвичайно складно спостерігати в дикій природі: науковцям жодного разу не вдалося зафіксувати її наживо. Усі відомі зустрічі — це короткочасне утримання тварин у неволі, після чого вони незабаром гинули. Останнє підтверджене фото саоли зробила камера-пастка у 2013 році.
Розшифрування геному — новий етап у збереженні виду
У 2025 році міжнародна група біологів зібрала зразки шкіри, волосся, кісток та інших тканин саоли, що дозволило вперше створити її повний геном. Дослідники секвенували генетичний матеріал 26 особин, що дало змогу побачити історію розвитку виду за останні десятки тисяч років.
Виявилося, що популяція саоли завжди залишалася нечисленною — ймовірно, не перевищувала 5000 особин протягом останніх 10 000 років. Однак дослідження також виявило надію: популяція поділена на дві гілки — північну та південну — з різними втраченими фрагментами ДНК. Обʼєднання цих популяцій у рамках програми штучного розведення може відновити генетичну різноманітність виду.
«Генетичне різноманіття, втрачене в одній популяції, присутнє в іншій. Це відкриває можливості для збереження виду», — пояснив Геніс Гарсія Ерілл з Копенгагенського університету.
Що загрожує саолі
Серед головних загроз для саоли — масове встановлення пасток у лісах Індокитаю. Ці пастки не призначені саме для саоли, однак часто випадково вбивають її. Додатковою проблемою є знищення середовищ існування внаслідок вирубки лісів.
Попри те, що останнє підтверджене зображення саоли отримано понад десять років тому, дослідники продовжують пошук. Одним із перспективних напрямів є аналіз так званої ДНК довкілля — зразків води, ґрунту або навіть п’явок, які живляться кров’ю диких тварин. Тепер, маючи повний геном, науковці можуть точніше ідентифікувати навіть мікроскопічні фрагменти ДНК саоли.
«Це суттєво збільшує шанси виявити сліди саоли у природі», — зазначає Мінь Дик Ле з В’єтнамського національного університету.
Перспективи розведення саоли в неволі
Науковці вже кілька років працюють над створенням програми розведення саоли в неволі. До нещодавнього дослідження не було зрозуміло, чи буде генетичної різноманітності достатньо для сталого розвитку популяції.
Зараз, завдяки виявленню двох генетично різних гілок, зʼявилася реальна надія. Моделювання показало, що якщо вдасться зібрати хоча б 12 живих особин (бажано з обох популяцій), це може дати основу для стабільної, життєздатної популяції.
«Ми маємо генетичну основу. Тепер все залежить від того, чи вдасться знайти живих саол», — підкреслив Расмус Геллер, біолог із Копенгагенського університету.
Раніше ми також писали, що як мороз у США прискорив еволюцію пітонів
