У травні 2025 року було опубліковано дослідження, яке засвідчило: в регіоні Ладакх (Індія) мешкає 477 сніжних леопардів (Panthera uncia), що становить 68% загальнонаціональної популяції. Обстеження провели фахівці Інституту дикої природи Індії та Департаменту охорони природи Ладакху. Для збору даних на території площею понад 59 000 км² встановили 956 фотопасток. Ідентифікація тварин відбувалася за допомогою штучного інтелекту, що аналізував унікальні плями на тілі ірбісів. Про це передає КРВ.медіа із посиланням на наукову публікацію.
Ладакх — осередок ірбісів на карті світу
Сніжні леопарди, або ірбіси (Panthera uncia) — великі хижаки, що населяють гірські райони Центральної Азії. Вони мешкають переважно на висоті від 3 000 до 5 500 метрів і є рідкісним видом, занесеним до Червоної книги МСОП. Нове дослідження, оприлюднене в журналі PLOS ONE, доводить, що в гірському регіоні Ладакх, який розташований на півночі Індії, живе щонайменше 477 особин — це понад дві третини всієї індійської популяції.
Особливо високу щільність зафіксовано в Національному парку Хеміс: 2,07 леопарда на 100 км² — найвищий показник у світі для цього виду. Для порівняння, в інших країнах щільність рідко перевищує 1 особину на 100 км². Таким чином, Ладакх закріплює за собою статус одного з найважливіших центрів збереження сніжного леопарда у світі.
Як вчені досліджували популяцію
Польові дослідження тривали протягом кількох зимових і весняних сезонів. Спершу вчені визначали потенційні місця перебування ірбісів, шукаючи сліди — відбитки лап, екскременти, подряпини на каменях. Далі в 62 визначених осередках розмістили 956 фотопасток, охопивши територію 8 500 км² з урахуванням загальної площі проживання понад 59 000 км².
Для аналізу зображень використано систему штучного інтелекту HotSpotter, яка розпізнає унікальні плями на голові та тулубі кожної тварини — це дозволяє не лише уникнути повторного підрахунку, а й створити індивідуальні профілі особин. Загалом зібрано понад 1 мільйон зображень, з яких 3 000 мали ідентифікованих леопардів.
Сусідство з людьми та роль місцевих громад
Близько 61% зафіксованих сніжних леопардів проживають у безпосередній близькості до людських поселень. Це вимагає ефективної взаємодії між природоохоронними структурами та місцевими громадами. В Ладакху вже кілька років впроваджують програми співіснування — зокрема, компенсацію за втрачену худобу, підтримку екотуризму та освітні ініціативи.
Завдяки цим зусиллям громади не лише мирно співіснують із хижаками, а й отримують економічні вигоди. Туристи, які приїздять у Хеміс у надії побачити ірбіса, приносять дохід селам, що розташовані в межах парку. Успішна модель співпраці стала зразком для інших регіонів Азії, де зберегти леопардів значно складніше через збройні конфлікти чи браконьєрство.
Хеміс — природний форпост збереження хижаків
Національний парк Хеміс, що розташований у східній частині Ладакху, є найбільшим національним парком Індії. Він охоплює площу понад 4 400 км² і включає високогірні плато, альпійські луки та долини. Парк створений саме для збереження сніжного леопарда й водночас є середовищем існування таких видів, як тибетський вовк, бурий ведмідь, сибірська коза (ібекси) та понад 70 видів птахів.
Особливість Хемісу — сувора охорона, обмежений доступ транспорту, відсутність полювання та ретельний контроль за випасом худоби. Ці фактори створюють умови для стабільного проживання сніжного леопарда — рідкісного та вразливого виду, чисельність якого в дикій природі, за оцінками МСОП, не перевищує 6 500 особин.
Результати дослідження мають вагоме значення не лише для Індії, а й для глобальної стратегії збереження біорізноманіття. Сніжний леопард є індикатором здоров’я високогірних екосистем, а його присутність сигналізує про добре збережене середовище. Фахівці наголошують, що поєднання наукових методів спостереження, новітніх технологій та залучення громад — це новий стандарт у природоохоронній діяльності.
Модель, реалізована в Ладакху, вже стала предметом зацікавлення з боку науковців із Монголії, Непалу та Китаю — країн, де також мешкає цей вид, але щільність популяції там значно нижча. Таким чином, досвід Ладакху може бути масштабований і використаний у транскордонних природоохоронних проєктах.
Раніше ми також писали, що реальна кількість населення Землі суттєво більша
