Підтримайте існування
українськомовного медіа про науку та технології КРВ.медіа
Новий аналіз кори Венери, проведений командою з NASA, Lunar and Planetary Institute та Відкритого університету Великої Британії, показав, що хоча кора планети є цілісною та позбавлена тектоніки плит, вона може зазнавати змін — метаморфізму — через щільність порід і їхнє плавлення. Дослідники дійшли висновку, що нижні шари кори можуть ламатися або плавитися, спричиняючи геологічну активність, передає КРВ.медіа.
Цілісна, але активна: як функціонує кора Венери
Венера — найближча до Землі за розміром і складом планета, яку часто називають «гарячою сестрою» Землі. Проте температура на її поверхні перевищує 460 °C через щільну атмосферу, що складається переважно з вуглекислого газу. Цей потужний парниковий ефект робить планету найбільш спекотною в Сонячній системі.
На Землі кора поділена на тектонічні плити, які повільно рухаються й взаємодіють між собою. Зіткнення, розсування або ковзання плит одна під одну — процес, відомий як субдукція — не лише створює гори й викликає землетруси, а й визначає геологічну еволюцію планети. Зокрема, субдукція регулює товщину кори та запускає метаморфізм — зміну порід під впливом високого тиску й температури.
На відміну від Землі, кора Венери, згідно з наявними даними, не має тектонічних плит. Вона є суцільною оболонкою без помітної геологічної динаміки на поверхні. Це породжувало припущення, що з часом така кора мала би лише потовщуватись. Проте нова модель, розроблена дослідниками NASA, заперечує цю гіпотезу.
Як оновлюється кора Венери
За результатами моделювання, опублікованого в журналі Nature Communications, середня товщина кори Венери становить близько 40 км, а максимальна — 65 км. Це менше, ніж очікувалося для планети без тектонічної активності. Ключова ідея моделі полягає в тому, що нижні шари кори з часом стають настільки щільними, що або відламуються й опускаються в мантію, або починають плавитись. Обидва процеси можуть повертати воду й елементи назад у надра планети — так само, як це відбувається на Землі під час субдукції.
Доктор Джастін Філіберто, заступник керівника відділу досліджень астроматеріалів у NASA, пояснює: «Хоча на Венері немає тектоніки плит, її кора все одно зазнає метаморфізму. Це відкриває нову модель циркуляції речовин усередині планети».
Це також може пояснити існування вулканізму на Венері. Механізм ламання або плавлення нижніх шарів кори, за моделлю, сприяє утворенню магми та потенційним виверженням вулканів. Дослідники зазначають, що ці процеси оновлюють поверхню планети та впливають на склад атмосфери — без участі плит, що рухаються.
Місії до Венери допоможуть перевірити гіпотезу
Попри обґрунтованість моделі, вона залишається гіпотетичною й потребує підтвердження за допомогою прямих досліджень. На сьогодні обсяг вулканічної активності на Венері залишається невідомим: вчені припускають її на основі аналізу атмосфери та інфрачервоних спостережень, але прямих доказів бракує.
У найближче десятиліття ситуація може змінитися. NASA готує місію VERITAS, запуск якої запланований на 2031 рік, а Європейське космічне агентство (ESA) працює над місією EnVision, старт якої очікується на початку 2030-х. Ці місії допоможуть виміряти температуру, склад кори та знайти активні вулкани на планеті. Зокрема, їхнє завдання — перевірити, чи дійсно нижні шари кори зазнають метаморфізму без тектоніки плит.
Наукова спільнота очікує, що результати цих місій змінять уявлення про геологію не лише Венери, а й екзопланет, де подібні умови можуть бути звичними.
Раніше ми писали, що радянський супутник «Космос-482», який мав летіти до Венери зрештою впав — куди?
