Вчені з Університету Аделаїди вперше проаналізували мікробіом «псевдомішка» єхидн — рідкісних яйцекладних ссавців. Зразки відбирали у 22 тварин на різних етапах розмноження — як у дикій природі, так і в умовах зоопарку. Дослідження показало, що бактеріальний склад змінюється під час лактації, адаптуючись до потреб беззахисного дитинчати — пугла (англ. puggle). Про це пише медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на дослідження, опубліковане у FEMS Microbiology Ecology.
Єхидна — унікальний представник яйцекладних ссавців
Єхидни (Tachyglossus aculeatus) — одні з п’яти сучасних представників монотрем, тобто яйцекладних ссавців. Монотреми — це найдавніші з нині живих ссавців, які зберегли здатність до яйцекладення. Вони поєднують риси рептилій (кладання яєць) і ссавців (лактація, наявність шерсті). До цієї групи належать лише єхидни та качкодзьоб.
Самка єхидни відкладає одне яйце, яке перекочує з клоаки в особливу складку на животі — «псевдомішок». Це не справжній мішок, як у сумчастих, а тимчасова шкірна порожнина, яку тварина формує шляхом скорочення м’язів живота. Через 10 днів з яйця вилуплюється пугл — маленьке, голе, безпомічне дитинча. Воно залишається в псевдомішку приблизно 50 днів, після чого переходить до нори, де мати продовжує вигодовування молоком ще кілька місяців.
Молочні залози єхидни не утворюють сосків. Молоко виділяється через спеціальні пори шкіри в так званій молочній ділянці. Пугл, маючи ротовий апарат, схожий на дзьоб, стимулює залози й отримує живлення безпосередньо з поверхні шкіри.
Мікробіом псевдомішка
Однією з причин детального вивчення псевдомішка стала гіпотеза, що ця структура компенсує відсутність передачі мікробіому через родові шляхи, як у більшості ссавців. У єхидн пугл не народжується живцем, а виходить із яйця вже у псевдомішку. Це перше середовище, з яким контактує дитинча, тож саме тут відбувається первинна колонізація його організму мікроорганізмами.
Дослідники з Університету Аделаїди зібрали мазки з псевдомішків 22 самок — як у дикій природі (на острові Кенгуру), так і в умовах зоопарку Таронга. Зразки брали в періоди до розмноження, під час лактації та після вигодовування.
Аналіз показав, що у лактаційний період мікробіом псевдомішка змінюється. Зростає частка бактерій роду Firmicutes, які асоціюються з захисними властивостями, а кількість Bdellovibrionota та Verrucomicrobiota — зменшується. Це може вказувати на створення оптимального середовища для розвитку пугла, у якого ще не сформована імунна система.
Формування здорового мікробіому — ключ до розвитку імунної толерантності дитинчати. Отримані бактерії можуть сприяти побудові імунного захисту, знижуючи ризики інфекцій у критично ранній період життя.
Роль молока в адаптації мікробіому
Цікавим виявився факт, що у самок, які не вигодовували пуглів, склад мікробіому псевдомішка залишався стабільним, незалежно від сезону чи середовища проживання (дикі або зоопаркові тварини). Водночас у лактаційних самок мікробіом змінювався чітко й послідовно. Це дозволяє припустити, що саме молоко, а не зовнішні умови, є головним чинником, який формує мікробне середовище псевдомішка.
Ці дані можуть мати практичне застосування. Розуміння того, як змінюється мікробіом у псевдомішку, дає можливість поліпшити умови вирощування пуглів у неволі — як у зоопарках, так і в реабілітаційних центрах. Це, своєю чергою, сприяє збереженню біорізноманіття й допомагає виводити рідкісні види у штучних умовах із мінімальним ризиком для дитинчат.
Раніше ми показували деталізоване відео: полярні ведмежата виходять з барлогу
