Біологічні зразки з музейних колекцій — птахи, риби, інші тварини — зібрані понад століття тому, допомагають дослідникам встановити, яким було забруднення довкілля у різні історичні періоди. За складом пір’я, тканин чи луски науковці виявляють сліди викидів, важких металів і промислових частинок. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Музейні зразки — архів змін у довкіллі
У музеях природничого профілю зберігаються тисячі зразків тварин, зібраних у різні історичні періоди. Традиційно вони використовувались для вивчення видового складу або еволюції, однак новітні дослідження відкривають їхнє нове значення. Такі зразки зберігають «сліди часу» — в них накопичуються забруднювачі, характерні для конкретного періоду: свинець, ртуть, сажа, залишки вуглеводнів.
Вчені з Університету Техасу в Арлінгтоні, Єльського університету, Університету Вісконсина-Стівенс-Пойнт, Чиказького та Мічиганського університетів показали: за допомогою аналізу тканин музейних зразків можна реконструювати хронологію екологічних змін і промислового забруднення. Провідний автор роботи, доктор Метью Дубей, наголошує: музейна біологія стає корисним інструментом у вивченні довкілля, особливо для періодів до початку систематичних замірів.
Чому саме птахи й риби — і що вони показують
Птахи й риби є особливо чутливими до забруднення — перші вбирають частинки з повітря через дихання та осідання на пір’ї, другі — через воду та ланцюги живлення. Зразки тканин дозволяють аналізувати не лише факт присутності шкідливих речовин, але й визначити їх концентрацію.
Зокрема, у пір’ї птахів можна виявити сліди свинцю, який потрапляв у повітря внаслідок використання етильованого бензину. А у тканинах риб — залишки ртуті, що потрапляла у водойми з промислових підприємств. Аналіз зразків дозволяє встановити час, інтенсивність та географію цих викидів.
Прикладом стала паралель: дослідники порівняли птахів, зібраних у 1906 та 1996 роках у Чикаго. У зразках початку XX століття виявлено частинки чорного вуглецю — сажі, що утворювалася при спалюванні вугілля. Ці сліди зникли у пізніших зразках, що вказує на зменшення забруднення після змін у джерелах енергії.
Як аналізують музейні зразки
Хоча більшість зразків у музеях не збиралися спеціально для вивчення забруднення, вони зберігають інформацію, придатну для такого аналізу. Сучасна наука використовує методи, які дозволяють витягнути максимум даних при мінімальному втручанні в цілісність об’єкта.
Зокрема, застосовують:
-
ізотопний аналіз, щоб виявити джерела забруднення;
-
спектроскопію, щоб виявити навіть мікроконцентрації важких металів;
-
сканування тканин і кісток, яке не пошкоджує експонат.
Такі методи дозволяють працювати навіть з унікальними або крихкими об’єктами, що мають велику наукову та історичну цінність.
Дані, які ми втратили
Історичні дані про стан довкілля рідко збереглися у вигляді вимірювань. Моніторинг повітря, води чи ґрунту почали проводити систематично лише у другій половині ХХ століття. Через це важко встановити точні причини деяких сучасних проблем зі здоров’ям населення — від передчасних пологів до хвороб дихальної системи.
Музейні зразки дають змогу відновити ці «втрачені» дані. Рівні забруднювачів у тканинах птахів чи риб можна співвіднести з медичними показниками того часу. Наприклад, хронічна дія свинцю відома своєю токсичністю для нервової системи, а ртуть — для печінки, нирок і репродуктивного здоров’я.
Таким чином, біологічні зразки можуть стати сполучною ланкою між довкіллям і здоров’ям людини в історичному контексті.
Природознавчі колекції — новий інструмент екології
Музейні колекції набувають нового значення — не лише як скарбниця біорізноманіття, а і як хроніки антропогенного (людського) впливу на природу. Це джерело даних про те, як змінювалась якість довкілля та як ці зміни накопичувались у живих організмах.
Дослідники наголошують: важливо переосмислити роль музейних зібрань — як платформу для міждисциплінарних досліджень. Вивчення таких зразків може не лише пояснити минуле, а й дати підказки для майбутнього: як довго залишаються шкідливі речовини в екосистемах, які регіони найбільш вразливі, та як краще формувати природоохоронну політику.
Раніше ми писали, що вчені нарешті дослідили вимерлих членистоногих Helmetia
