У США провели масштабне дослідження ДНК понад 230 тисяч осіб, результати якого показали: самовизначення за расою чи етнічністю часто не збігається з генетичним походженням. Аналіз даних учасників програми All of Us засвідчив, що більшість генетичних відмінностей існує всередині расових і етнічних груп, а не між ними. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Дослідження All of Us: розмаїття в межах однієї категорії
Генетичне дослідження, результати якого оприлюднили 5 червня 2025 року, базувалося на даних понад 230 тисяч учасників програми All of Us. Ця ініціатива Національного інституту здоров’я США, започаткована у 2018 році, має на меті створення персоналізованої медицини шляхом збору даних з максимально широкого кола соціальних, етнічних та регіональних груп.
Науковці проаналізували дані за допомогою методу головних компонент (principal component analysis) та порівняли результати з глобальними генетичними базами, зокрема 1000 Genomes Project. Вони з’ясували: у межах расових або етнічних категорій, до яких себе відносили учасники (наприклад, як афроамериканці, білі американці, латиноамериканці), наявна значна генетична варіація. Водночас між різними групами ці відмінності часто були меншими.
Генетика формує не кластери, а градієнти
Аналіз не підтвердив існування чітких меж між расами. Навпаки — було виявлено безперервні «градієнти» генетичних варіацій, які перетинають звичні соціальні кордони. Це ставить під сумнів дослідницьку практику використання расових категорій як проксі для біологічних відмінностей.
Це відкриття суперечить висновкам попереднього дослідження 2024 року, опублікованого в журналі Nature, яке припускало існування біологічних груп за расовою ознакою. Нове дослідження, за словами одного з авторів, професора Едуардо Таразона-Сантоса з Федерального університету Мінас-Жерайс (Бразилія), «показує складну і точну картину геномної різноманітності в США».
Регіональні відмінності: наслідок історичних процесів
Дослідники також виявили значні регіональні відмінності в межах однієї етнічної групи. Наприклад, серед тих, хто ідентифікував себе як латиноамериканці, жителі Каліфорнії, Техасу й Аризони мали вищу частку корінного американського походження. Це пов’язано з історичним минулим цих штатів, які були частиною Мексики, а отже — мають високу частку населення зі змішаним європейсько-індіанським походженням.
Водночас латиноамериканці, які проживають у Нью-Йорку, мали найбільшу частку африканського походження, що відображає міграційні процеси з Карибського регіону.
Що таке раса і етнічність?
Раса — це соціально сконструйована категорія, яка історично ґрунтується на зовнішніх фізичних ознаках, зокрема кольорі шкіри. Етнічність натомість охоплює ширший спектр характеристик: мову, культуру, географічне походження та традиції. Попри вкоріненість цих понять у суспільстві, вони не мають чіткого біологічного еквіваленту, що підтверджують сучасні генетичні дослідження.
Чому це має значення для медицини
Невірне використання расових категорій у генетичних або медичних дослідженнях може призводити до упереджених результатів і, відповідно, до неефективного лікування. Наприклад, деякі медичні алгоритми враховують расу при оцінці функції нирок або ризику серцево-судинних захворювань, тоді як точніші дані можуть бути отримані шляхом прямого генетичного аналізу.
Прецизійна медицина — підхід, що враховує індивідуальні особливості кожного пацієнта — має базуватися на фактичному генетичному походженні, а не на соціальних ярликах. Про це заявив також професор Тесфайє Мерша з Університету Цинциннаті, який закликав не використовувати расові категорії у генетичних дослідженнях, натомість залишити їх для соціологічного аналізу. Він також зазначив, що через високу мобільність населення в США, інтерпретацію регіональних відмінностей слід робити з обережністю.
Раніше ми писали про ДНК-дослідження: ямники з України — пращури половини людства
