Вчені вперше підтвердили, що метелики-богонги (Agrotis infusa) орієнтуються за зорями під час нічної міграції. Щовесни ці комахи долають до 1000 км, прямуючи до печер у Австралійських Альпах, де перечікують спекотне літо. Дослідження, проведене групою науковців з Великої Британії, Австралії та Швеції, засвідчило: навіть за відсутності магнітного поля, богонги здатні рухатися у правильному напрямку, орієнтуючись винятково на зоряне небо. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Як мігрують метелики-богонги
Щороку весною мільярди метеликів-богонгів вирушають з північних територій Австралії до печер у високогір’ї Австралійських Альп. Їхній шлях може сягати 1000 км і триває винятково вночі. У печерах метелики впадають у стан естивації — літньої сплячки — аби перечекати спеки. Восени з печер вилітає нове покоління, яке повертається до місць розмноження.
Цікаво, що кожне покоління мігрує вперше — особини, які вилітають восени, ще ніколи не здійснювали цей шлях. Це означає, що навігаційні механізми є вродженими, а не набутими під час попередніх мандрівок.
Назва «богонг» походить від слова bugung з мови аборигенного народу Дхудхуроа, що означає «коричневий метелик». Це підкреслює глибокий зв’язок між місцевими культурами та природою.
Метелик-богонг відіграв важливу роль у житті корінних народів Австралії, і його присутність відображена в географічних назвах. Наприклад, місто Богонг у штаті Вікторія отримало свою назву саме на честь цього метелика. Також гора Богонг, розташована на південь від плато Богонг-Хай-Плейнс, названа на його честь. Її традиційна назва — Warkwoolowler, що означає «гора, де аборигени збирали метелика буґонґ».
У народу Таунгуронг цей вид має власну назву — debera. Це свідчить про широку обізнаність корінних спільнот про богонгів та їхнє місце у сезонному циклі природи.
Зорі як дороговказ у польоті
Нові дослідження, проведені науковою командою під керівництвом нейробіолога Андреа Адден (Франциск Крик Інститут, Велика Британія), підтвердили: метелики здатні орієнтуватися за зоряним небом. У лабораторії вчені створили умови, де усували магнітне поле Землі за допомогою спеціальної установки — клітки Гельмгольца. Водночас комахам демонстрували проєкції зоряного неба.
Результати показали, що навіть без магнітних підказок метелики здатні летіти у правильному, сезонно обґрунтованому напрямку. Це свідчить про те, що зоряне небо — самостійний орієнтир у їхній навігаційній системі.
Як фіксували нейронні сигнали
Аби краще зрозуміти роботу навігаційної системи богонгів, дослідники використали мікроелектроди — пристрої, тонші за людське волосся, які реєструють активність окремих нейронів. Їх вставляли у головний мозок метеликів під час демонстрації рухомого зоряного неба.
Виявилося, що 28 нейронів чітко реагували на зміну положення зірок, але не на випадкове мерехтіння точок світла. Це означає, що мозок богонгів не лише «бачить» зорі, а й активно використовує їхню конфігурацію для орієнтації в просторі.
Чому це відкриття важливе
Навігація за зорями відома серед птахів, морських ссавців, людей, а також деяких жуків-гнойовиків. Однак метелики-богонги є одним з небагатьох видів комах, які не лише здійснюють нічні міграції на далекі відстані, але й використовують зорі як основний орієнтир.
Більше того, богонги не просто летять у загальному напрямку — вони мають конкретну ціль: печери у горах. Це потребує не просто компаса, а складної навігаційної системи, яка враховує положення зірок, обертання неба, час і координати.
Світлове забруднення, яке зростає в сучасному світі, може становити ризик для таких видів, як богонги. Зменшення кількості природних зоряних орієнтирів — новий виклик для навігації диких тварин.
Раніше ми писали, Що таке еволюція і як вона працює: простими словами про природний добір
