У національному парку Petrified Forest у штаті Аризона палеонтологи виявили рештки нового виду птерозавра, що жив близько 209 мільйонів років тому. За словами дослідників із Smithsonian Institution, ця тварина — найдавніший відомий птерозавр, знайдений у Північній Америці. Його щелепу виявили серед понад 1200 скам’янілостей у віддаленому кістяному шарі тріасового віку. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Давній птерозавр з Аризони доповнив історію еволюції
Палеонтолог Бен Клігман із Національного музею природознавства Smithsonian очолив дослідження, що призвело до відкриття нового виду птерозавра — Eotephradactylus mcintireae. Його рештки було знайдено в геологічному горизонті Owl Rock Member — одному з наймолодших у межах парку Petrified Forest. Назва виду перекладається як «крило попелу світанку» і натякає на вулканічне походження відкладів, у яких він був похований. Видову назву тварина отримала на честь Сюзанни Макінтайр, волонтерки музею, яка виявила щелепу у лабораторії FossiLab.
Скам’янілості, що розповідають про життя перед катастрофою
Кістяний шар, де знайдено щелепу, датується кінцем тріасу — періодом перед масовим вимиранням, яке сталося приблизно 201,5 млн років тому. Це одне з п’яти найбільших вимирань у історії Землі. Воно супроводжувалося глобальними змінами клімату внаслідок вулканізму та розпаду суперконтиненту Пангея. На цьому етапі старі групи тварин, як-от гігантські амфібії метопозаври та панцирні рептилії, ще співіснували з новими еволюційними лініями — жабами, черепахами та птерозаврами.
Багата фауна тріасового водоймища
Серед понад 1200 викопних фрагментів, знайдених у цьому шарі, виявлено представників 16 груп хребетних. Тут мешкали прісноводні акули, коелаканти, великі амфібії, броньовані архозаври, а також одні з найдавніших жаб і рептилій, подібних до сучасних туатар. Окрема увага дослідників прикута до невеликої черепахи зі шипами на панцирі, розміром приблизно з взуттєву коробку. За словами науковців, її схожість із європейськими формами свідчить про швидке поширення черепах по Пангеї, попри їхню низьку мобільність.
Як тріасова річка зберегла давнє життя
209 мільйонів років тому територія нинішньої Аризони була частиною екваторіального поясу Пангеї. Річкові канали, що часто розливалися, змивали осад і вулканічний попіл, утворюючи ідеальні умови для збереження дрібних решток. Саме один із таких паводків, імовірно, поховав фауну, знайдену у цьому шарі. Через складність польових розкопок частину осадових блоків дослідники транспортували до FossiLab у Вашингтоні, де волонтери вручну очищали кістки під мікроскопом протягом кількох років.
Чому ця знахідка має значення
Відкриття Eotephradactylus mcintireae заповнює прогалину у викопному літописі птерозаврів між ранніми знахідками в Європі та їхнім пізнішим поширенням в інших частинах світу. Це також підтверджує, що летючі хребетні були присутні на різних континентах вже наприкінці тріасу. Важливо й те, що рештки збереглися у винятково доброму стані — зокрема щелепа з цілими зубами, що дає уявлення про харчування тварини: зношені зуби свідчать про споживання риби з твердою лускою. Це відкриття стимулює подальші дослідження тріасових річкових відкладів як потенційних місць нових відкриттів.
Раніше ми писали, що палеонтологи описали рогатого динозавра Lokiceratops
