У переважній більшості видів приматів немає чіткого домінування самців над самками, йдеться у дослідженні, опублікованому 8 липня в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS). Над ним працювали науковці з Франції та Німеччини, які проаналізували понад 250 популяцій приматів у 121 виді. Вони дійшли висновку, що взаємодія між самцями й самками має значно складнішу динаміку, ніж вважалося раніше. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Дослідження спростовує уявлення про сталу ієрархію
Тривалий час вважалося, що серед приматів одна стать завжди домінує над іншою — або самці, або самки. Це уявлення про бінарну модель влади переважає як у науковій, так і в популярній культурі. Проте, як зазначає провідна авторка дослідження, приматологиня Еліз Гушар з Університету Монпельє, таке бачення більше не відповідає дійсності.
Команда дослідників із Франції та Німеччини проаналізувала наукові спостереження, в яких фіксувалася поведінка приматів — зокрема, конфлікти, агресивні жести, поступки та інші ознаки соціальної ієрархії. Загалом було охоплено 253 популяції з 121 виду — серед них мавпи, лемури, лорі та тарсії. Дані збиралися протягом п’яти років з різних регіонів: Африки, Азії, Центральної та Південної Америки.
Понад половину зафіксованих соціальних взаємодій у групах становили саме конфлікти між самцями та самками. Це свідчить про те, що міжстатева взаємодія є частиною щоденної динаміки більшості приматів, а не винятком.
Домінування самців — виняток, а не правило
Усього 17% досліджених популяцій демонстрували чітке домінування самців, яке визначалося як перемога у понад 90% конфліктів з особинами протилежної статі. До цієї меншини належать такі види, як бабуїни й шимпанзе (Pan troglodytes) — найближчі еволюційні родичі людини.
Натомість домінування самок виявлено у 13% популяцій, зокрема серед лемурів і бонобо (Pan paniscus), відомих своєю миролюбною та матрилінійною соціальною структурою.
У 70% випадків виявлено відсутність стабільної домінантної статі — тобто, ієрархія була змінною, залежала від контексту, поведінки окремих особин або умов середовища. Це радикально змінює уявлення про так званих «альфа-самців», які у популярній культурі часто зображаються як постійні лідери групи.
Біологічні та поведінкові фактори домінування
Коли домінування самців таки спостерігалося, воно зазвичай пов’язувалося з фізичними перевагами: більшими розмірами тіла, більшими зубами чи здатністю до прямої агресії. Це характерно для видів, що ведуть наземний спосіб життя — наприклад, бабуїнів — де самкам складніше уникати зіткнень або сховатися на деревах.
Однак жіноче домінування має інші механізми. Воно часто спостерігається у видів, де самки мають контроль над репродуктивним процесом. Наприклад, у бабуїнів самки демонструють візуальні ознаки овуляції, що дає самцям можливість «стерегти» їх під час фертильного періоду. У бонобо такі ознаки менш помітні, і самки мають значно більшу свободу у виборі партнера та часу для спаровування.
Також самки домінують частіше у видів з високою конкуренцією між самками або коли самці активно беруть участь у догляді за потомством. У таких випадках формуються пари або невеликі моногамні групи, що посилює соціальні позиції самок.
Людське суспільство — між двома моделями
Дослідники наголошують, що пряме перенесення результатів на людське суспільство є некоректним, оскільки еволюційні, культурні та соціальні відмінності є суттєвими.
Водночас, як зазначає Еліз Гушар, ці дані узгоджуються з тим, що відомо про суспільства мисливців-збирачів: у них переважно спостерігався більший гендерний баланс, ніж у пізніших аграрних суспільствах, де з’явилися сталий поділ праці та нерівність.
Таким чином, люди, як і більшість приматів, належать до умовно «нейтральної» категорії — жодна стать не має стабільної переваги, і все залежить від соціального контексту.
Раніше ми писали, що примати бонобо навчилися створювати фрази зі звуків
