Коали проводять на землі лише близько 10 хвилин на добу — менш як 1% усього часу, але саме цей період пов’язаний із більшістю смертей тварин. Такі дані оприлюднили вчені з Університету Квінсленда та Університету Саншайн-Кост, використовуючи новітні GPS-трекери та акселерометри для фіксації поведінки коал у дикій природі. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Лише 1% часу на землі — і це найнебезпечніше
Коали (Phascolarctos cinereus) — типовий приклад деревного виду. Вони сплять, харчуються, відпочивають і навіть народжують дитинчат на деревах. Та нові дані показали: навіть незначне переміщення по землі, яке триває лише 1% від добового часу, становить серйозну загрозу їхньому життю.
За даними дослідження, дві третини смертей коал трапляються саме під час цих коротких переходів — здебільшого через наїзди автомобілів або напади собак. Попри те, що мільйони доларів щорічно витрачають на захист виду, популяція коал в Австралії за останні 30 років скоротилася на 54%.
Основна проблема — фрагментація середовища проживання через вирубку лісів, що змушує коал частіше залишати дерева й пересуватися по землі.
Як і навіщо коали пересуваються по землі
Спуск коали на землю найчастіше пов’язаний із потребою перейти з одного дерева на інше. Це може бути зумовлено виснаженням ресурсів на окремому дереві, пошуком партнера в сезон розмноження, а також необхідністю знайти воду — особливо у посушливі періоди.
Через знищення лісових масивів коали все частіше змушені долати відкриті ділянки — і саме тоді потрапляють у небезпечне середовище. У природному, безперервному лісі таких переміщень майже не відбувалося б.
Як досліджували пересування: техніка і методи
Для збору точних даних команда дослідників на чолі з аспіранткою Університету Квінсленда Габріеллою Спаркс (Gabriella Sparkes) оснастила 10 диких коал спеціальними комірцями. Вони містили високоточні GPS-трекери та акселерометри — прилади, що фіксують рух у трьох вимірах із частотою сотні разів на секунду. За принципом дії акселерометри подібні до фітнес-браслетів, які відстежують активність і положення тіла.
Протягом 8 днів вчені фіксували, як саме тварини пересуваються на землі: скільки часу це триває, на яку відстань і з якою швидкістю. Середній перехід займав 260 метрів, коали рухалися здебільшого повільно (1,7 км/год), іноді стрибками (до 10,4 км/год).
Результати показали: коали спускаються на землю в середньому 2–3 рази за ніч. Сукупна тривалість таких переміщень — лише 10 хвилин. Цікаво, що більшість часу вони витрачають не на ходу, а на зупинки та паузи. Усього 7% часу на землі припадає на швидкі пересування.
Це, ймовірно, пов’язано з оцінюванням навколишнього середовища: коали обирають безпечне дерево перед тим, як піднятися. Також враховують витрати енергії — адже коали харчуються евкаліптом, який бідний на поживні речовини, і змушені економити сили.
Комбінація GPS та акселерометрів дозволила точно визначити, які дерева обирали коали, і як вони долали шлях між ними. Таке поєднання методів вперше надало дослідникам наддетальну картину переміщення виду у природному середовищі.
Науковці вже почали аналізувати, які саме характеристики середовища впливають на те, скільки часу коали залишаються на одному дереві. Якщо вдасться виявити, які породи дерев, їх густота або розташування сприяють тривалому перебуванню коал на деревах, це дозволить коригувати стратегії збереження.
Один із можливих підходів — формування «зелених коридорів» із підвищеною щільністю дерев, щоб коали могли пересуватися не спускаючись на землю. Також розглядають зменшення відстаней між деревами, усунення розривів у кронах, і вибір пріоритетних рослин для висадки в регіонах з високим рівнем ризику.
Як дослідження змінює розуміння збереження коал
Це дослідження стало першим, що надало настільки точну інформацію про наземні пересування коал у дикій природі. Його результати вже обговорюються в екологічних колах як важливий внесок у переосмислення підходів до захисту виду.
Як підкреслює Габріелла Спаркс, це лише «одна частина пазлу», але вона додає важливий рівень розуміння того, як коали взаємодіють зі зміненим людською діяльністю середовищем. Надалі це дозволить розробляти не лише локальні заходи, а й загальнодержавні екостратегії з урахуванням просторової поведінки коал.
Раніше ми писали, що хутро австралійських ссавців світиться під ультрафіолетом
