Дослідники з University College Cork (Ірландія) та Universitat de Barcelona (Іспанія) створили найповніший на сьогодні каталог субмаринних каньйонів Антарктики. Команда науковців виявила 332 дренажні системи з понад 3 000 окремих сегментів, що майже у п’ять разів перевищує результати попередніх досліджень. Вони використали найсучаснішу батиметричну карту морського дна Південного океану — IBCSO v2 — і напівавтоматизовані методи аналізу рельєфу. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого у журналі Marine Geology.
Що таке субмаринні каньйони
Субмаринні каньйони — це глибокі підводні долини з крутими схилами, які прорізають континентальний шельф і спускаються до океанічного ложа. Вони мають, як правило, V-подібний профіль, складну звивисту форму та можуть досягати глибини понад 4 000 метрів. У межах каньйонних систем часто зустрічаються також менші лінійні заглиблення — так звані гуллії, або підводні жолоби.
Ці геоморфологічні структури відіграють ключову роль в екосистемах океану. Вони транспортують осадові породи, поживні речовини і навіть органічний матеріал із прибережних зон у глибоководні регіони. Таким чином, каньйони сприяють формуванню середовищ з високим біорізноманіттям та слугують шляхами переміщення водних мас, що впливає на глобальну циркуляцію океану.
Станом на 2025 рік дослідники виявили приблизно 10 000 субмаринних каньйонів у Світовому океані. Проте ця цифра є попередньою, адже лише 27% морського дна Землі детально картографовано за допомогою високоточної батиметрії.
Як вчені створили новий каталог
У новому дослідженні команда з University College Cork і Universitat de Barcelona скористалася оновленою версією Міжнародної батиметричної карти Південного океану — IBCSO v2 (International Bathymetric Chart of the Southern Ocean). Ця карта збирає дані, отримані з понад 50 наукових суден і супутникових джерел. Її роздільна здатність — 500 метрів на піксель — дозволила дослідникам з високою точністю виявляти каньйонні структури морського дна.
Для обробки даних було застосовано напівавтоматизовану методику аналізу, що включала обчислення 15 морфометричних параметрів, зокрема глибини, довжини, площі басейну, ухилів та кривини каналів. Дослідники також створили власний GIS-скрипт для швидкого аналізу характеристик каньйонів.
У результаті вдалося ідентифікувати 332 каньйонні мережі з 3 291 окремим сегментом течій. Це майже у п’ять разів більше, ніж у попередніх каталогах.
Геоморфологічні відмінності між Східною і Західною Антарктидою
Одним із найважливіших висновків дослідження стало виявлення помітних відмінностей між каньйонами Східної та Західної Антарктиди. Як пояснив д-р Давід Амблас (Universitat de Barcelona), субмаринні каньйони Східної Антарктиди мають складну гіллясту структуру, часто починаються з кількох витоків і зливаються в один головний канал, що глибоко прорізає континентальний схил. Більшість із них мають U-подібний поперечний профіль, що свідчить про тривалий розвиток під впливом льодовикової ерозії та осадонакопичення.
Натомість каньйони Західної Антарктиди характеризуються меншою довжиною, стрімкішими ухилами та типовою V-подібною формою. Ці морфологічні особливості узгоджуються з геологічними даними про те, що льодовиковий щит Східної Антарктиди сформувався раніше і мав більше часу для взаємодії з морським дном.
За словами д-ра Ріккардо Арозіо (University College Cork), це перше великомасштабне морфометричне порівняння між регіонами, яке підтверджує попередні гіпотези, засновані на аналізі осадових порід.
Отримані дані мають критичне значення для глибшого розуміння глобальних кліматичних процесів. Субмаринні каньйони не лише забезпечують вертикальні зв’язки між поверхневими та глибинними шарами океану, але й впливають на рух холодних і теплих течій. Це, своєю чергою, відіграє роль у глобальній термохалінній циркуляції, яка відповідає за перерозподіл тепла у Світовому океані.
Окрім того, каньйони виступають вразливими зонами для накопичення або переміщення вуглецевих сполук і біоматеріалу. Точне розуміння їхньої структури й ролі може допомогти моделювати наслідки танення льодовиків, зростання рівня океану та змін у морських екосистемах.
Дослідження також демонструє, як сучасні інструменти — у поєднанні з відкритими картографічними даними — дозволяють виводити полярну геоморфологію на новий рівень.
Раніше ми писали, що під антарктичним льодом зафіксували незрозумілі радіосигнали
