На острові Девон, що в канадській Арктиці, вчені виявили рештки давнього носорога, який жив тут приблизно 23 мільйони років тому. Новий вид назвали Epiaceratherium itjilik. Це перший відомий науці носоріг, що мешкав на території сучасної Арктики. Його викопні рештки, збережені у винятковому стані, допомогли дослідникам відновити ймовірні міграційні шляхи давніх ссавців. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого у журналі Nature Ecology & Evolution.
Epiaceratherium itjilik — рогата знахідка без рогу
Новий вид носорога отримав назву Epiaceratherium itjilik. Його рештки були знайдені в озерних відкладах ударного кратера Гоутон, що на острові Девон у Нунавуті. Цей носоріг був порівняно невеликим, за розміром подібний до сучасного індійського носорога, однак не мав рогу. Вид належить до вимерлого роду Epiaceratherium, який раніше був відомий здебільшого з Європи.
Вчені змогли відновити приблизно 75% скелета тварини — винятковий рівень збереження для палеонтологічних знахідок. Як зазначає докторка Маріса Ґілберт із Канадського музею природи, кістки збереглися у тривимірній формі й були лише частково замінені мінералами. Це дозволило фахівцям провести детальні анатомічні дослідження.
Арктика — зелена домівка давніх носорогів
Хоча сьогодні острів Девон — це сувора, безлісна арктична територія з вічною мерзлотою, у добу міоцену (близько 23 млн років тому) клімат тут був значно м’якшим. Регіон був вкритий мішаними лісами, поруч із якими існували великі прісноводні озера. Саме в такому лісовому середовищі й мешкав Epiaceratherium itjilik.
Реконструкції екосистеми того часу, здійснені за допомогою інших викопних решток, підтверджують наявність багатої флори і фауни. Це відкриття суттєво доповнює знання про арктичну екологію у минулому, яка відрізнялася від сучасної майже на всіх рівнях.
Вивчення еволюції та міграцій носорогів
Знахідка Epiaceratherium itjilik дозволила дослідникам переглянути розуміння еволюційної історії родини Rhinocerotidae. Команда вивчила 57 викопних видів носорогів і проаналізувала, де вони були знайдені. Використовуючи математичні моделі, вчені визначили ймовірні маршрути міграцій між п’ятьма континентальними регіонами.
Особливої уваги заслуговує висновок щодо ролі Північноатлантичного сухопутного мосту. Цей геологічний міст, який існував між Європою, Ґренландією та Північною Америкою, традиційно вважали неактивним у сенсі міграцій після 56 млн років тому. Проте нові дані свідчать, що цей шлях залишався важливим еволюційним коридором щонайменше до раннього міоцену.
«Наші реконструкції еволюції носорогів показують, що Північна Атлантика відігравала набагато важливішу роль у їхній історії, ніж ми раніше вважали», — зазначила докторка Даніель Фрейзер з Канадського музею природи.
Не лише носороги: інші мешканці прадавньої Арктики
У тій самій формації, де було знайдено Epiaceratherium, науковці також ідентифікували рештки Puijila darwini — проміжної форми між наземними хижаками та сучасними тюленями. Цей представник переходу від суші до водного способу життя свідчить про дивовижне різноманіття видів у північних широтах міоцену.
Такі відкриття демонструють, що Арктика є надзвичайно перспективною територією для палеонтології. Суворий сучасний клімат сприяє доброму збереженню решток, а давнє біорізноманіття цієї території поступово розкриває нові аспекти еволюційної історії ссавців.
Раніше ми писали, що науковці оживили мікроби із мерзлоти віком 40 000 років
