На кордоні Греції та Албанії, у сірчаній печері Sulfur Cave, науковці виявили найбільше відоме павутиння у світі — його площа перевищує 100 квадратних метрів. У ньому мешкає понад 100 тисяч павуків двох різних видів: Tegenaria domestica та Prinerigone vagans. Це перший задокументований випадок колоніального співіснування цих видів, що може свідчити про їхню адаптацію до замкнутого, ізольованого середовища. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого у журналі Subterranean Biology.

Павутина гігантських розмірів у сірчаній печері

Sulfur Cave — це складна система підземних вапнякових камер, вхід до якої розташований на території Греції, а основна частина простягається до Албанії. У 2022 році група спелеологів випадково натрапила на гігантське павутиння, що вкривало стіни печери, та повідомила про це науковцям.

У ході кількох наукових експедицій команда дослідників під керівництвом арахнолога Іштвана Урака з Угорського університету Трансильванії підтвердила існування колоніального павутиння площею понад 100 м².

Це павутиння утворене тисячами воронкоподібних структур, сплетених у єдину мережу. Її створили два види павуків — Tegenaria domestica (сарайний павук) і Prinerigone vagans (листовий павук). Незважаючи на свою поширеність у Європі, ці види раніше ніколи не демонстрували колоніальної поведінки.

chastyna gigantskoyi kolonialnoyi pavutyny v sirchanij pecheri krv.media
Частина гігантської колоніальної павутини в Сірчаній печері
Urák et al., Subterr. Biol ., 2025

Колоніальність як спосіб виживання

Загальна чисельність колонії сягає приблизно 111 тисяч особин: 69 тисяч Tegenaria domestica і 42 тисячі Prinerigone vagans. За спостереженнями дослідників, перші є «архітекторами» — саме вони будують складну мережу павутиння, у яке згодом «вселяються» представники другого виду.

Цей тип взаємодії науковці визначили як «факультативну колоніальність» — ситуацію, коли окремі організми добровільно об’єднуються заради спільного виживання. Така форма соціальної поведінки є нетиповою для павуків, які у природному середовищі часто виявляють агресію до представників свого виду.

Колоніальна організація дозволяє ефективно використовувати ресурси печери: павутина охоплює зони з високою концентрацією здобичі, зокрема москітів, які народжуються у самій печері.

Генетична ізоляція та еволюція під землею

Генетичні, мікробіомні та ізотопні аналізи, проведені науковцями, виявили суттєві відмінності між підземними та поверхневими популяціями павуків. Зокрема, не зафіксовано жодних ознак обміну особинами між цими популяціями. Це свідчить про довготривалу ізоляцію та активну адаптацію до особливостей печерного середовища.

Також виявлено зміну мікрофлори кишечника у печерних особин, що свідчить про нові джерела живлення і спосіб перетравлення їжі. Така мікроеволюція — результат багатьох поколінь, які мешкали в ізольованій системі без доступу до зовнішнього світу.

planuvannya sirchanoyi pechery krv.media
Планування Сірчаної печери
Urák et al., Subterr. Biol., 2025

Отримуйте новини першими:
Telegram | Viber | FB 

Хемоавтотрофна екосистема: як існує життя без світла

Печера Sulfur Cave є середовищем із підвищеним вмістом сірки. Тут відсутнє сонячне світло, тож фотосинтез неможливий. Натомість існує хемоавтотрофна екосистема — система, де джерелом енергії є хімічні реакції, зокрема окиснення сірки.

Мікроорганізми, що споживають сірку, формують щільні бактеріальні мати. Їх поїдають дрібні членистоногі — ізоподи, щетинохвості, личинки москітів. Ці види, у свою чергу, стають здобиччю для павуків.

Найбільше павутиння зафіксовано в тих частинах печери, де спостерігається найвища щільність москітів — це підтверджує адаптацію колонії до особливостей харчового ланцюга замкнутої екосистеми.

samka vydu tegenaria domestica krv.media
Самка виду Tegenaria domestica
Urák et al., Subterr. Biol., 2025

Знахідка в Sulfur Cave є надзвичайно важливою для розуміння процесів адаптації до екстремальних умов. Вперше зафіксовано колоніальну поведінку у двох видів павуків, які раніше вважалися виключно поодинокими. Це відкриття ставить під сумнів усталені уявлення про соціальну організацію павуків.

Дослідження демонструє, як організми здатні змінювати свою поведінку, генетику та спосіб харчування, аби вижити в токсичному, ізольованому середовищі. В умовах, де відсутнє сонячне світло, кисень і стабільні температури, життя не просто виживає — воно створює нові форми співіснування.

Раніше ми писали, що павуки експлуатують світляків як наживку

Теж цікаво