У внутрішній частині Сонячної системи, поблизу орбіти Венери, можуть перебувати сотні невідомих астероїдів, які залишаються «невидимими» для земних телескопів. Їх неможливо побачити через яскравість Сонця, однак моделювання орбіт вказує: деякі з них здатні перетинати орбіту Землі та спричинити значні наслідки. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Astronomy & Astrophysics.
Що відомо про астероїди на орбіті Венери
Астероїди, що рухаються в синхронізації з орбітою Венери, називаються коорбітальними. Вони не обертаються навколо самої планети, а разом з нею рухаються навколо Сонця — іноді попереду, іноді позаду або перетинаючи її траєкторію.
Наразі науковці виявили лише 20 таких об’єктів. Їхня поведінка складна: орбіти нестабільні, змінюються кожні ~12 000 років, і прогнозувати їх можна лише на наступні 150 років. Це ускладнює можливість заздалегідь визначити, чи зможуть вони підійти близько до Землі.
Ключовий ризик полягає в тому, що під час зміни форми орбіти один з таких астероїдів може вийти зі «стабільної зони» та наблизитись до Землі.
Чому ці об’єкти залишаються невидимими
Основна причина, чому ці об’єкти не фіксуються телескопами, полягає в їхньому розташуванні ближче до Сонця, ніж Земля. Щоб побачити їх з нашої планети, потрібно дивитися у напрямку Сонця, але сліпуче світло затьмарює слабке відбиття від астероїдів.
За словами астронома Валеріо Карруби з Університету штату Сан-Паулу (Бразилія), «існує популяція потенційно небезпечних астероїдів, які ми не можемо виявити з допомогою сучасних телескопів».
Відомі коорбітальні об’єкти мають високий ексцентриситет (витягнутість орбіти), що дозволяє їм тимчасово наближатися до Землі, де їх можна помітити на зорі чи в сутінках. Однак більшість таких астероїдів можуть мати інші, менш помітні орбіти.
Комп’ютерні моделі показали масштаби прихованої загрози
У новому дослідженні команда Карруби провела серію симуляцій, щоб дослідити можливу кількість коорбітальних астероїдів із Венерою, які мають орбіти з ексцентриситетом менше 0,38. Ці об’єкти, згідно з моделлю, також можуть потенційно перетинати орбіту Землі.
Такі астероїди можуть мати розміри близько 300 метрів, що при зіткненні здатне створити кратер діаметром до 4,5 км та виділити енергію, еквівалентну сотням мегатонн. У разі падіння в густонаселену місцевість наслідки будуть масштабними.
Втім, навіть Обсерваторія Віри Рубін (Vera Rubin Observatory), яка невдовзі отримає найбільшу астрономічну камеру у світі, зможе бачити такі об’єкти лише у вузьких часових вікнах, і то не всі.
Як виявити невидимі об’єкти — космічна альтернатива
На думку авторів дослідження, ефективно розв’язувати проблему «невидимих» астероїдів можна лише з допомогою орбітальної місії поблизу Венери. Астрономічний апарат, розміщений на орбіті планети або у спільній з нею точці, зможе спостерігати об’єкти з цієї частини Сонячної системи без перешкод.
Зараз готується місія NASA NEO Surveyor (Near-Earth Object Surveyor), яка має виявляти небезпечні об’єкти у внутрішній частині Сонячної системи. Однак дослідники наголошують: лише цілеспрямована місія, орієнтована на коорбітали Венери, здатна дати повне уявлення про ризики.
«Ми вважаємо, що лише спеціалізована місія з космосу, наближена до Венери, зможе дійсно виявити всі “невидимі” потенційно небезпечні астероїди серед коорбіталів Венери», — йдеться в роботі.
