Вчені з Університету Квінсленда провели дослідження спілкування дельфінів біля узбережжя Австралії та з’ясували, що signature-свисти — унікальні звуки, які дельфіни формують у дитинстві, — можуть передавати не лише ідентичність, а й емоційний стан або соціальний контекст. Ці сигнали схожі на людські обличчя: вони поєднують сталі риси з мінливими емоційними відтінками. Про це передає медіа про науку та технології КРВ.медіа із посиланням на дослідження, проведене біоакустиками поблизу острова Мортон.
Унікальні сигнали, що ідентифікують кожного
Афаліни індійські (Tursiops aduncus), як і люди, мешкають у складних соціальних структурах, де кожен має тісні зв’язки з обраною групою особин, а також розгалужену мережу знайомств. Для підтримки таких соціальних зв’язків потрібна чітка комунікація.
Дельфіни створюють свій «підпис» у вигляді signature-свисту — унікального звукового сигналу, який вони виробляють у дитинстві (здебільшого у віці до 6 місяців) й використовують впродовж усього життя. Це не звук, наданий ззовні, а особисто сформований код — своєрідний індивідуальний аудіопідпис, що виконує функцію імені.
До 30% звукових сигналів дельфіна під час соціальних контактів становить його власний signature-свист. Завдяки цьому кожна особина може «назвати себе» в групі, навіть перебуваючи поза полем зору.
У 2017–2018 роках команда дослідників зібрала тисячі звукових зразків у районі острова Мортона поблизу Брисбена. До цього додалися архівні записи з тієї ж популяції, зроблені 15 років тому.
Аналіз показав, що signature-свисти залишаються дивовижно стабільними у своїх основних частотах, але містять незначну й контрольовану варіативність. Ці відхилення — не шум, а можлива передача додаткової інформації. Автори припускають, що зміни можуть сигналізувати про емоційний стан тварини, контекст спілкування або рівень напруги у стосунках.
Крім того, дослідники помітили цікаву особливість: signature-свисти самців виявилися трохи більш варіативними, ніж у самок. Хоча вибірка була недостатньо великою для статистичних узагальнень, це може вказувати на статеві відмінності у стилі соціальної поведінки.
У кількох випадках було зафіксовано схожі сигнали, які використовувалися кількома дельфінами — це може бути формою групового звукового маркування, подібного до «групового імені».
Що можуть приховувати signature-свисти
Signature-свисти виявилися набагато гнучкішими, ніж вважалося раніше. Вони не лише виконують функцію ідентифікації, а й потенційно передають емоційні чи ситуативні сигнали. Це робить їх подібними до людських облич — ще однієї комунікаційної платформи, яка поєднує сталість (міміка, анатомія) і змінність (вирази обличчя, настрій).
Метафора «обличчя, що звучить» добре ілюструє багатошаровість цих звуків. В обличчях ми читаємо емоції, наміри, взаємне ставлення. І signature-свист дельфіна може не лише «назвати» його, а й передати: «я схвильований», «я спокійний», «я наближаюся безпечно» — або навпаки.
Таке розуміння значно ускладнює наше сприйняття тваринної комунікації — і підкреслює її глибину та нюансовість.
Чому шум може позбавити дельфінів «облич»
Дельфіни — акустично орієнтовані тварини: їхнє спілкування, навігація, полювання та соціальні зв’язки залежать від звуку. На відміну від людей, які можуть компенсувати втрату слуху зоровими каналами, дельфіни не мають таких опцій.
Океанічний шум — від суден, бурових платформ, підводного будівництва — часто перекриває спектри, в яких дельфіни спілкуються. Це не просто «дискомфорт»: це втрата здатності «бачити обличчя», «розпізнавати голоси», тобто — ефективно жити й виживати у спільноті.
Метафора «розмитого світу» тут доречна. Для людини візуальна сліпота — трагедія. Для дельфіна втрата акустичної орієнтації — те саме.
Раніше ми писали, що примати бонобо навчилися створювати фрази зі звуків
