Наш мозок майстерно грається з пам’яттю й уявою, викликає незвичайні відчуття та ілюзії. Тому іноді ми відчуваємо, ніби повторно проживаємо якусь ситуацію або вже були в місці, яке відвідуємо вперше. Іноді ми не можемо пригадати слово, яке буквально крутиться на язиці, або бачимо знайомі риси в незнайомцях. Усі ці дивні феномени мають наукове пояснення.
Що таке дежавю
Дежавю (франц. déjà vu — «вже бачене») — найпоширеніше з подібних відчуттів. Це хибне відчуття, що ви вже бачили це. Водночас ви знаєте, що насправді цього не було. Наприклад, ви вперше прийшли на заняття з йоги, але відчуваєте, ніби вже були в цьому залі. Або приїхали в нове місто, дісталися центральної вулиці й відчули, ніби вже були тут. Це відчуття часто описують як дежавю.
Хто відчуває дежавю?
Вважають, що понад 97% людей відчували дежавю хоча б раз у житті, а 67% — неодноразово. Серед них насамперед повністю здорові люди віком від 15 до 25.
Чому виникає дежавю?
На це запитання вчені не дають однозначної відповіді, оскільки явище дуже складно дослідити. Воно виникає непередбачувано, його неможливо відтворити в лабораторних умовах. Однак новітні дослідження, про які пише психологиня Енн М. Клірі, відкрили зв’язок між дежавю та пам’яттю. Дежавю виникає, коли мозок плутає два типи пам’яті: відчуття знайомого та реальний спогад. Вони можуть зіштовхнутися, переплутатися й призвести до дежавю.
Окрім дежавю, існує ще декілька психологічних феноменів, пов’язаних із пам’яттю, спогадами та сприйняттям нової інформації.
Жамевю як протилежність дежавю
Жамевю — це протилежне явище до дежавю. У випадку жамевю справжній досвід здається нам новим. Тобто те, що насправді нам добре відомо, сприймається як щось нове, небачене. Тому це явище позначається французьким jamais vu, що в перекладі означає «ніколи не бачене».
З цим явищем також стикається багато людей. Зазвичай це пов’язано з правописом і використанням слів. Наприклад, іноді добре знайоме слово починає здаватися нам беззмістовним. Або раптом ми забуваємо, як правильно писати добре відоме слово. Доктор Кріс Мулен, дослідник Laboratoire de Psychologie & NeuroCognition в Університеті Гренобль Альпи у Франції, пише, що він відчув жамевю, коли подивився на свого батька і усвідомив думку «це мій батько». Хоча це було очевидним, та водночас досить дивним, ніби дивишся на знайому людину новими очима.
Це трапляється з багатьма людьми, проте назва цього явища менш відома. Зазвичай його також називають дежавю.
Що викликає жамевю?
За словами доктора Карен Д. Салліван, сертифікованої нейропсихологині та власниці організації I Care for your brain, «Жамевю — це досвід пригадування без упізнання — тимчасове роз’єднання між сприйняттям і пам’яттю». І хоча це відчуття може здаватися дивним, воно не загрожує нашому здоров’ю.
Інші феномени на основі дежавю
Явища дежавю та жамевю поєднані як протилежності. Але це не всі психологічні феномени, пов’язані зі сприйняттям і пам’яттю. Існує ще декілька цікавих ігор, у які грає наш мозок.
Щось схоже на прескевю
Прескевю (франц. presque vu — «майже бачене») — це те відчуття, коли не можеш пригадати потрібне слово, але згадуєш інші, подібні за формою або змістом слова. Французькою це називається presque vu і перекладається як «майже бачене». Англійською це явище називають tip of the tongue (TOT), адже потрібне слово буквально сидить на кінчику язика, але його ніяк не вдається спіймати.
Гарвардські дослідники Роджер Браун та Девід Макніл пояснюють, що у стані прескевю людина може пригадувати деякі літери зі слова, кількість складів, а також наголос. Пригадування частин та атрибутів слів називається «загальним пригадуванням». Ознаки, які фігурують у загальному запам’ятовуванні, мають більш розширену асоціативну мережу, тому пригадуються першими. А середині слова пам’ять приділяє найменше уваги, тому й виникають такі стани, як прескевю.
Дежавекю — глибоке дежавю
Стан дежавекю (франц. déjà vécu — «уже пережите») також схожий на дежавю, але інтенсивніший та глибший. Якщо під час дежавю відчуття чогось знайомого невловиме й доволі тонке, то дежавекю супроводжується сильними емоціями від повторного переживання ситуації. У дослідженнях Акіри Р. О’Коннора дежавю називають «помилковим знайомством», а дежавекю — «помилковим спогадом».
Тобто в стані дежавекю людина згадує те, чого насправді не було. Ці спогади супроводжуються емоціями, що робить цей феномен глибшим за звичайне впізнавання. Під час дежавекю мозок відтворює інформацію, отриману в інших ситуаціях, а інтерпретує її так, ніби це відбувається зараз. Утворюється помилковий зв’язок між старими та новими подіями. У стані стресу та втоми мозок більш схильний плутати спогади.
Знайома мелодія дежаантандю
Відчуття того, що ви вже чули цю пісню, мелодію або розмову, називається дежаантандю (франц. déjà entendu — «уже почуте»). Фактично це слухова версія дежавю, зазначає доктор Енн М. Клірі. Дослідниця розповідає, що люди спочатку ідентифікують висоту звуку та ритм почутої пісні, тобто окремі характеристики композиції.
Дежаантандю виникає під впливом звуків. Механізми цього явища також пов’язані з обробкою пам’яті. Поточний слуховий досвід змішується з минулим, тому ми ніби впізнаємо звук. Втома та стрес сприяють виникненню déjà entendu.
Нічого нового з дежасю
Коли ми впізнаємо інформацію, яку бачимо вперше, то відчуваємо дежасю (франц. déjà su — «уже відоме»).
Відчуття може виникати під час читання, навчання, перегляду чи прослуховування передач — тобто в процесі отримання нової інформації. У цей час мозок може помилково активувати мережі пам’яті, які роблять нову інформацію схожою на відому. Навіть якщо це найсвіжіша статистика або щойно опубліковане наукове відкриття.
На межі сну — гіпнопомпічні та гіпнагогічні стани
Гіпнагогія — це стан на межі сну й неспання, коли несвідоме перетинається зі свідомим. У такі моменти людина може переживати різні види галюцинацій, тобто відчуває щось, що не є реальним, але відбувається це не уві сні.
Галюцинаціями можуть бути:
- зображення;
- запахи;
- смаки;
- тактильні відчуття;
- звуки.
Дослідження Ромена Гібелліні повідомляють, що гіпнагогічні стани відчували 80,2% із 4456 учасників. Більш поширеними вони є серед жінок. Переживання найчастіше були кінестетичними та візуальними, рідше слуховими, тактильними, нюховими або смаковими.
Людина також може відчувати, ніби рухається, поки її тіло нерухоме. Це відчуття падіння або польоту може збігатися із сонним паралічем. У цьому стані людина завжди знає, що вона не спить, хоча мозок перебуває в напівсвідомому стані. Зазвичай гіпнагогічні стани не мають ускладнень, крім порушення сну або відчуття тривоги. Галюцинації тривають не більше кількох хвилин.
Час від часу наші відчуття плутаються. Ми можемо впізнати те, чого раніше не бачили, або забути слово, яке завжди використовували. Стан дежавю та подібні до нього відчуття зумовлені особливостями пам’яті та процесів упізнавання, якими керує мозок. І хоча точні механізми таких станів ще не відомі, дослідники вважають їх безпечними та продовжують вивчати.
