Вчені з Медичного коледжу Університету штату Флорида виявили новий зв’язок між шлюбом і ймовірністю розвитку деменції. У дослідженні, що охопило понад 24 тисячі осіб віком понад 70 років, з’ясувалося: люди, які ніколи не перебували у шлюбі, мали на 24% нижчий ризик розвитку деменції протягом періоду спостереження, ніж ті, хто перебував у шлюбі. Цей висновок суперечить попереднім даним, де шлюб вважався захисним чинником. Про це пише КРВ.медіа, посилаючись на дослідження, опубліковане у журналі Journal of Gerontology: Psychological Sciences.
Який зв’язок: шлюб і деменція
Протягом 18 років дослідники аналізували дані 24 107 осіб у межах масштабного довготривалого дослідження Health and Retirement Study. Учасники були розділені на чотири групи: одружені, розлучені, овдовілі та ті, хто ніколи не одружувався. Середній вік учасників становив майже 72 роки.
Початкові статистичні розрахунки — з урахуванням лише віку та статі — показали, що ризик розвитку деменції був на 40% нижчим у ніколи не одружених учасників порівняно з тими, хто був у шлюбі. У розлучених він зменшувався на 34%, а в овдовілих — на 27%.
Після корекції результатів з урахуванням інших факторів (освіта, генетична схильність, стан здоров’я, рівень фізичної активності тощо), залишалися статистично значущими лише дві групи: ті, хто ніколи не був у шлюбі (мінус 24% ризику) і розлучені (мінус 17%). У овдовілих ця залежність зникала.
Як соціальні зв’язки впливають на ймовірність розвитку деменції
Автори дослідження зазначають: зниження ризику деменції, вочевидь, пов’язане не стільки з наявністю або відсутністю шлюбу, як із ширшими соціальними та поведінковими аспектами.
Зокрема, особи, які ніколи не перебували у шлюбі, можуть бути активнішими соціально — підтримувати регулярні контакти з друзями, брати участь у житті спільноти, мати більше вільного часу для себе та зосереджуватися на самопочутті. Також зазначено, що деякі люди після розлучення або втрати партнера демонструють зростання суб’єктивного відчуття щастя, що теж впливає на когнітивне здоров’я.
Це узгоджується з результатами попередніх досліджень Гарвардської школи громадського здоров’я (Harvard School of Public Health), де підтверджено: активне соціальне життя є одним з найважливіших чинників профілактики когнітивного спаду в похилому віці.
Чому ці висновки відрізняються від попередніх
Досі багато досліджень демонстрували, що шлюб асоціюється з довшою тривалістю життя, кращим фізичним здоров’ям і нижчими ризиками серцево-судинних хвороб. У цих роботах шлюб розглядався як фактор стабілізації, що надає емоційну та матеріальну підтримку.
Однак автори нового дослідження зауважують, що попередні роботи часто не враховували інші чинники, як-от якість шлюбу, конфліктність, внутрішньосімейна ізоляція або рівень стресу. Крім того, можливе упередження в оцінці здоров’я самотніх людей, адже у них деменцію можуть діагностувати пізніше через меншу кількість контактів із медичною системою чи рідними.
Попри це, навіть після врахування таких чинників, статистично значущі розбіжності залишилися. Таким чином, нові дані не заперечують переваг партнерських стосунків загалом, але вказують на складність взаємозв’язку між соціальним становищем, поведінковими особливостями та когнітивним здоров’ям.
Раніше ми також писали, що деякі антидепресанти можуть прискорювати розвиток деменції
