Павуки виду Psechrus clavis, які мешкають у тропічних регіонах Азії, не з’їдають світляків одразу після упіймання, як це роблять із більшістю іншої здобичі. Натомість вони залишають їх у павутині, дозволяючи комахам світитися до години — цей ефект привертає додаткову здобич. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Journal of Animal Ecology.
Унікальна поведінка у нічних лісах Тайваню
Павуки Psechrus clavis — представники родини Psechridae — поширені в тропічних лісах Південно-Східної Азії, зокрема на Тайвані. Їхня павутина має форму аркуша (sheet-web) і розташовується у затінених місцях, де вдень сховатися легко, а вночі з’являється багато потенційної здобичі.
Нове дослідження виявило, що ці павуки не знищують світляків (Diaphanes lampyroides) одразу після потрапляння у павутину. Замість цього вони залишають комах живими, дозволяючи їм продовжувати світитися — іноді до години. Це явище — біолюмінесценція, тобто здатність організму світитися у темряві внаслідок хімічної реакції в тілі.
Таке світіння привертає увагу інших комах, зокрема самців світляків, які сприймають сигнал як запрошення від самиці. У такий спосіб павук, по суті, використовує свою жертву як живу приманку. Це дозволяє залучити ще більше здобичі — без додаткових зусиль або затрат енергії.
Експеримент, що підтвердив ефективність
Щоб перевірити, чи це дійсно свідома тактика, команда дослідників з Tunghai University, University of New South Wales, University of Technology Sydney та Національного музею природничої історії в Тайчжуні провела серію експериментів.
У павутиння павуків вчені встановили LED-світлодіоди, що імітували світіння світляків. Інші павутини залишили без змін — як контрольну групу.
Результати були однозначними: у пастки зі штучним світлом потрапляло втричі більше здобичі, ніж у контрольні. Якщо ж аналізувати лише кількість упійманих світляків, різниця сягала десятикратного зростання.
Це доводить, що світіння — незалежно від його походження — значно підвищує шанси павука на успішне полювання. Здатність використати сигнали жертви на свою користь — рідкісне й складне явище в природі, яке раніше у павуків не фіксувалося.
Павуки здатні розрізняти тип здобичі
Поведінка павуків вказує на те, що вони не лише використовують сигнали жертв, а й розрізняють, з ким мають справу. Відеозаписи з експериментів показали, що у випадку з метеликами павуки реагували негайно й атакували. Однак коли у павутину потрапляв світляк — павук або не чіпав його зовсім, або підходив лише перевірити стан жертви.
Це свідчить про здатність до визначення виду здобичі — ймовірно, на основі зорових або хімічних сигналів. Світіння, схоже, є тим ключовим фактором, який спонукає павука «відкласти» споживання світляка, щоб той міг виконати роль приманки для інших комах.
«Ми вважаємо, що павуки розпізнають світляків за їхньою біолюмінесценцією й на основі цього приймають рішення не знищувати їх одразу», — коментує провідний автор дослідження, професор І-Мін Цзо з Tunghai University.
Паразитизм або адаптація?
Еволюційна вигода
Цікаво, що у природі є інші приклади хижаків, які приваблюють жертву світлом. Наприклад, риби-вудильники (англерфіші) мають виріст на голові, який світиться у темряві, заманюючи інших мешканців океану. Але на відміну від них, павуки Psechrus clavis не виробляють світло самостійно, а, по суті, доручають цю функцію світлякам.
Це дозволяє павукам зберігати енергію, не витрачаючись на вироблення світла, і водночас залишатись ефективними нічними мисливцями.
Дослідження також порушує питання про вторинне використання сигналів, що виникли для зовсім іншої мети — залицяння між комахами. Це приклад того, як у природі одні види можуть експлуатувати комунікацію інших у власних інтересах.
«Наші висновки показують раніше неописану форму взаємодії між хижаками й жертвами, де сигнали для спарювання також можуть працювати на користь хижакові», — зазначив професор Цзо.
Це дослідження — важливий внесок у сучасну етологію, науку про поведінку тварин. Воно демонструє, що сит-енд-вейт хижаки (sit-and-wait predators, тобто ті, що полюють із засідки) не завжди є пасивними учасниками харчового ланцюга. Вони здатні до складних поведінкових стратегій, що включають використання чужих сигналів і навіть управління ресурсами (як-от залишення світляків у живому стані).
Ці результати відкривають нові напрями для дослідження міжвидових зв’язків та ролі комунікації у процесі еволюції.
Раніше ми писали, що у Європі виявили павука, який вбиває не маючи отрути
