Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
У 2025 році активність у космосі значно зросла: приватні компанії здійснили низку місій, зокрема першу успішну посадку комерційного апарата на Місяць (Blue Ghost Mission 1 від Firefly Aerospace). Апарат NASA почав дослідження глибокого космосу. Однак поряд з успіхами траплялися і невдачі, як-от вибухи ракет SpaceX Starship у січні та березні. Проте головна проблема не в технологічних невдачах, а в тому, що сучасне міжнародне право не встигає регулювати комерційне освоєння космосу. Чи не перетвориться космос на «дикий захід», де правлять технологічні гіганти без належного контролю?
Приватизація космосу: виклики для міжнародного права
Чинна нормативна база щодо космічної діяльності була сформована ще в часи Холодної війни, коли дослідження проводили лише держави. Основні міжнародні договори – Договір про космос (1967), Конвенція про відповідальність за шкоду (1972) та Угода про Місяць (1979) – містять багато недоопрацювань щодо комерційних польотів.
Наприклад, Конвенція про відповідальність покладає відповідальність за шкоду від космічної діяльності не на компанії, а на держави, що запустили апарат. Це означає, що у разі аварії постраждалі країни можуть висувати претензії лише до урядів, а не безпосередньо до компаній-винуватців. Дипломатичні шляхи врегулювання таких інцидентів є складними та довготривалими.
Ілюстративне фото
Проблема космічного сміття та колізій
Сьогодні у космосі перебуває приблизно 11 000 активних супутників, більшість з яких належать приватним компаніям. Проблема полягає у тому, що міжнародні угоди лише частково регулюють питання космічного сміття та запобігання зіткненням.
Зокрема, Договір про космос передбачає, що країни мають уникати забруднення навколоземного простору, але не встановлює чітких механізмів контролю та відповідальності. Страхування космічних апаратів є альтернативою, але через високу вартість воно залишається недоступним для більшості операторів.
Як наслідок, кожна нова аварія на орбіті створює додаткові ризики для інших місій, а відсутність глобальних правил збільшує ймовірність неконтрольованих зіткнень.
Космічні ресурси: кому належать багатства Місяця?
Окрім супутникових проєктів, приватні компанії дедалі активніше розглядають можливість видобутку корисних копалин на Місяці. Але хто має право володіти місячними ресурсами?
За Угодою про Місяць (1979), природні ресурси поза Землею є «спільною спадщиною людства», що означає неможливість їхньої приватизації. Водночас США та ще 52 країни підписали іншу угоду – «Артеміса» (2020), яка передбачає можливість приватної власності на космічні ресурси.
Це створює правову колізію: окремі країни просувають ідею комерційного видобутку, тоді як міжнародне право залишається нечітким щодо того, хто саме має право на експлуатацію цих ресурсів.
Як уникнути хаосу в космосі?
Щоб уникнути «дикого заходу» у космосі, необхідно:
- оновити міжнародне право, зокрема чітко визначити відповідальність приватних компаній за шкоду;
- запровадити глобальні механізми контролю за космічним рухом, аби запобігти зіткненням супутників та космічного сміття;
- розробити універсальні правила видобутку ресурсів на Місяці, аби уникнути конфліктів між країнами та компаніями.
Лише комплексний підхід та міжнародна співпраця дозволять уникнути правового хаосу в космічній галузі. Інакше комерційна експансія ризикує перетворити навколоземний простір на арену конфліктів, де діятимуть лише ринкові інтереси.
Ця стаття написана на основі оригінального матеріалу відповідно до ліцензії Creative Commons.
Раніше ми також писали, що вчені показали наслідки зіткнення астероїда із Землею
Підтримайте існування
українськомовного медіа про науку та технології КРВ.медіа
