Під час середини крейдового періоду, приблизно 94 мільйони років тому, відбулася одна з наймасштабніших трансформацій в історії морських екосистем. Як передає КРВ.медіа із посиланням на дослідження Валентена Фішера з Університету Льєжа, оприлюднене на Генеральній асамблеї Європейського геонаукового союзу (EGU 2025), кліматичне потепління та кисневе виснаження океанів (аноксія) спричинили вимирання великих морських хижаків — іхтіозаврів, талатозухій і деяких плезіозаврів. Їх місце згодом зайняли мозазаври та інші нові види, що перебудували всю харчову мережу океану.
Іхтіозаври, талатозухії та плезіозаври зникли
У період пізньої юри та ранньої крейди океани населяли великі хижаки: іхтіозаври, плезіозаври та талатозухії. Вони займали найвищі трофічні щаблі, контролюючи харчові мережі протягом десятків мільйонів років.
Іхтіозаври мали обтічне тіло, подібне до сучасних дельфінів і меч-риби, що забезпечувало їм високу швидкість. Плезіозаври з короткими щелепами або довгими гнучкими шиями полювали на здобич у різних умовах. Талатозухії — морські крокодилоподібні рептилії — полювали у прибережних та відкритих водах.
Однак упродовж кількох мільйонів років ці гіганти поступово зникли. Археологічні дані свідчать, що вони вимерли не одночасно, а «сходами» — внаслідок низки екологічних ударів.
Переломний момент — океанічна аноксія і «теплицева Земля»
Ключовою подією стало так зване Cenomanian–Turonian boundary event (приблизно 94 млн років тому). Це був період, коли температура на планеті різко підвищилася: атмосфера містила в кілька разів більше вуглекислого газу, ніж сьогодні.
«Теплицева Земля» — науковий термін, що описує стан клімату без полярного льоду, з високим рівнем океанів і середньою глобальною температурою на 6–10 °C вищою за сучасну.
Ці зміни призвели до порушення океанічної циркуляції та масового зниження рівня кисню у водах — явища, відомого як аноксія. Це зробило великі площі океанічного дна непридатними для життя. Найбільше постраждали великі активні хижаки, які потребували високого рівня кисню й енергії.
Заміна хижаків — нові екосистеми і стратегії
Після вимирання старих хижаків в океанах почали домінувати інші рептилії — мозазаври (велетенські лускаті тварини з тілом, подібним до сучасного вугра), а також нові види акул. Вони не лише зайняли звільнені екологічні ніші, а й започаткували нові стратегії полювання.
Дослідження команди з Університету Льєжа включає аналіз понад 200 анатомічних моделей черепів. Виявлено: черепи нових хижаків були коротшими, міцнішими, із меншою щелепною енергією, але кращою здатністю до дроблення панцирів. Це свідчить про адаптацію до іншої здобичі та умов.
Таким чином, нові хижаки не копіювали своїх попередників, а створили абсолютно нові харчові мережі, з іншим типом конкуренції та поведінки.
Ці події показують, наскільки вразливими є великі тварини до швидких кліматичних змін. Дослідники наголошують: сценарії, подібні до крейдового періоду, потенційно можливі й сьогодні — в умовах сучасного глобального потепління, зростання рівня CO₂ та порушення морської екології.
«Ми спостерігаємо, як екосистеми реагували на кліматичні катаклізми в минулому. Це може підказати, що нас чекає в майбутньому», — резюмує Валентен Фішер.
Раніше ми писали, що Арктичне потепління може вивільнити давні віруси
