У США науковці з Університету Джорджії зафіксували загадкове явище: шість видів північноамериканських кажанів світяться зеленим кольором під ультрафіолетовим світлом. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Ecology & Evolution. Йдеться про музейні зразки — усі тварини, незалежно від виду, статі чи віку, демонструють однакове світіння в ділянках крил, задніх кінцівок і перетинки між ними.
Світіння виявили у шести різних видів кажанів
Дослідження проводилося на основі 60 музейних зразків шести видів північноамериканських кажанів: великого бурого кажана (Eptesicus fuscus), східного рудого (Lasiurus borealis), семінольського (Lasiurus seminolus), південносхідного міотиса (Myotis austroriparius), сірого міотиса (Myotis grisescens) та бразильського вільнохвостого (Tadarida brasiliensis).
Усі вони при опроміненні ультрафіолетовим світлом демонстрували однакову фотолюмінесценцію — тобто світіння, зумовлене поглинанням і повторним випромінюванням світла. Зелений відтінок спостерігався виключно у ділянках крил, задніх кінцівок та перетинки між ними.
Цікаво, що це світіння було присутнє незалежно від статі, віку чи виду тварини, і його не можна пояснити хімічною обробкою зразків, що підтверджено у дослідженні.
Гіпотези: чи це залишок еволюції?
Відсутність відмінностей між видами й однаковий характер світіння виключають низку поширених гіпотез. Зокрема, ймовірність того, що світіння допомагає кажанам упізнавати одне одного або обирати партнера, наразі вважається малоймовірною.
«Дані свідчать, що всі ці види отримали здатність світитися від спільного предка. Це не незалежно набута ознака», — зазначає біолог Стівен Каслбері з Університету Джорджії. За його словами, фотолюмінесценція може бути «еволюційним рудиментом», який колись мав функцію, але з часом утратив її.
Чи бачать самі кажани своє світіння?
Світіння відбувається у вузькому діапазоні довжин хвиль, які, теоретично, кажани здатні сприймати. Проте постає питання: чи достатньо ультрафіолету у їхньому природному середовищі для активації цього ефекту?
Кажани є нічними тваринами, які проводять більшу частину доби у темних укриттях — печерах, дуплах дерев чи під дахами. У таких умовах майже немає джерел ультрафіолетового світла. Але варто зауважити, що світяться саме відкриті частини тіла, помітні під час польоту. Це може натякати на можливу комунікаційну або навігаційну функцію світіння.
Щоб перевірити цю гіпотезу, дослідникам доведеться працювати з живими тваринами у природних умовах. Поки що цього не зроблено.
Фотолюмінесценція — не така рідкісна, як вважали
Фотолюмінесценція — це явище, за якого організм випромінює світло після того, як поглинає його, зазвичай під впливом ультрафіолету. На відміну від біолюмінесценції (активного світіння, як у світляків), фотолюмінесценція — пасивна й потребує зовнішнього джерела світла.
Раніше дослідники виявляли подібне світіння у низки інших ссавців, зокрема в білок-летяг, качкодзьобів і деяких сумчастих. У деяких випадках для кращого вивчення ефекту науковці навіть збривали шерсть зі знайдених загиблих тварин, щоб виявити світіння під UV-освітленням.
Ці відкриття дозволяють припустити, що здатність до фотолюмінесценції поширеніша серед ссавців, ніж вважалося раніше. Але навіщо вона потрібна — питання залишається відкритим.
Екологічна роль кажанів та значення дослідження
Кажани відіграють важливу роль у багатьох екосистемах — вони контролюють чисельність комах, запилюють рослини та поширюють насіння. Розуміння особливостей їхньої біології, таких як фотолюмінесценція, може допомогти глибше дослідити еволюцію ссавців і механізми міжвидової комунікації у нічних умовах.
Крім того, такі відкриття можуть дати поштовх до нових напрямків досліджень у сфері біоміметики — вивчення природних властивостей для створення нових технологій, зокрема в оптиці, навігації та медицині.
Раніше ми писали, що вчені пояснили, чому кажани рідко хворіють на рак
