Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
Рептилії, що мешкають у відкритих ландшафтах, таких як савани та пустелі, мають світліше забарвлення порівняно з видами з густих лісів. Дослідження вчених з Лундського університету (Швеція) показало, що відкритість середовища є ключовим фактором, який впливає на еволюцію кольору рептилій протягом мільйонів років. Про це повідомляє Earth.com з посиланням на роботу біолога Джонатана Голденберга. Про це передає КРВ.медіа з посиланням на дослідження.
Як відкриті ландшафти впливають на забарвлення рептилій
У дослідженні, опублікованому в журналі Nature Communications, вчені проаналізували 10 638 зображень 1 249 видів лускатих рептилій з усього світу. Основна увага приділялася яскравості спинного забарвлення, оскільки цей параметр відіграє важливу роль у взаємодії тварин із сонячним світлом. Аналіз проводився з урахуванням шести екологічних змінних: відкритість середовища, широта, висота над рівнем моря, маса тіла, рівень укриття та час активності.
Результати показали, що рептилії, які мешкають у відкритих середовищах, таких як пустелі, степи та савани, мають світліше забарвлення, тоді як види з лісистих місцевостей характеризуються темнішими відтінками. Це свідчить про те, що відкритість середовища є головним фактором, що впливає на еволюцію кольору рептилій.
Механізми адаптації до відкритих середовищ
Відкриті ландшафти дозволяють більшій кількості сонячного світла досягати поверхні, що створює потребу в світлішому забарвленні для відбиття сонячних променів та уникнення перегріву. Крім того, яскраві кольори можуть сприяти візуальній комунікації в умовах відкритого неба. Підземні види не демонструють цієї тенденції, що логічно, оскільки світло рідко проникає в їхнє середовище існування.
Цікаво, що широта та висота над рівнем моря мали вплив лише на види з малою масою тіла, тоді як час активності (денний чи нічний) не виявив значного впливу на забарвлення.
Кліматичні зміни та еволюція забарвлення
Дослідження також виявило, що періоди глобального охолодження та аридизації, такі як міоцен та пліоцен, співпадали з еволюційними змінами в забарвленні рептилій. Під час цих епох відбувалося розширення посушливих регіонів, що призводило до збільшення відкритих ландшафтів. Рептилії адаптували своє забарвлення до нових умов, стаючи світлішими для кращого відбиття сонячного світла та зниження ризику перегріву.
Винятки та індивідуальні адаптації
Не всі родини рептилій реагували однаково на зміни середовища. Наприклад, ігуани та гекони з часом ставали світлішими, тоді як змії родини Elapidae та ящірки родини Teiidae демонстрували тенденцію до темнішого забарвлення. Ці відмінності, ймовірно, відображають локальні адаптації та різні екологічні стратегії, такі як розмір тіла або переваги в середовищі існування.
Малі за розміром рептилії виявилися більш чутливими до змін температури та висоти над рівнем моря, оскільки їхній теплообмін відбувається швидше. Відповідно, вони відчували більший тиск для адаптації свого забарвлення з метою терморегуляції. Натомість, більші види, які мають стабільнішу внутрішню температуру, демонстрували менш виражені зміни в кольорі.
Створена база даних про яскравість забарвлення рептилій у просторі та часі може бути використана для подальших досліджень реакції різних видів на кліматичні екстремуми. В умовах сучасних змін клімату, коли багато видів вже перебувають під загрозою через втрату середовища існування та глобальне потепління, ці знання можуть бути важливими для розробки стратегій збереження.
Розуміння того, як рептилії використовують забарвлення для адаптації до свого середовища, надає новий погляд на еволюцію та підкреслює, як один екологічний фактор – відкритість середовища – може формувати життя певної лінії протягом поколінь.
Раніше ми також писали, що пір’я сов світиться під ультрафіолетом: нові наукові дані
