У серпні 2024 року хорватський фридайвер Вітомір Маричич встановив новий світовий рекорд у дисципліні «статична апное» із затримки дихання під водою: 29 хвилин і 3 секунди — удвічі більше за середній показник навіть досвідчених спортсменів. Рекорд зафіксовано у Хорватії в умовах повного занурення в триметровий басейн. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікований у науково-популярному виданні The Conversation.
Переглянути цей допис в Instagram
Що дозволяє людині не дихати майже пів години?
Більшість людей здатна затримати дихання на 30–90 секунд. Навіть кілька хвилин без кисню можуть бути фатальними, тому у людини спрацьовує природний рефлекс — вдихнути. Але професійні фридайвери — спортсмени, які тренуються роками, аби свідомо пригнічувати цей імпульс. Йдеться про дисципліну «статична апное» (англ. static apnea) — тип затримки дихання, коли спортсмен не рухається, залишаючись у повному спокої, зазвичай у басейні.
Досягнення Вітоміра Маричича стало можливим завдяки комплексу фізичних та ментальних тренувань. Крім того, рекорд був зафіксований у категорії «найдовша добровільна затримка дихання під водою з використанням кисню» (oxygen-assisted static apnea) за версією «Guinness World Records». Спортсмен вдихав 100% кисень протягом 10 хвилин перед спробою, що дозволило максимально наситити організм киснем і збільшити тривалість перебування без дихання.
Це майже на 5 хвилин довше за попередній рекорд, встановлений у 2021 році іншим хорватом — Будиміром Шобатом, який утримував подих 24 хвилини і 37 секунд.
Фізіологія рекорду: як готують легені до надзусиль
Фридайвери постійно вдосконалюють свої дихальні можливості за допомогою кардіотренувань — бігу, плавання, велоспорту — та спеціальних дихальних вправ. Основний акцент — на тренування діафрагми, головного дихального м’яза. Це дозволяє легеням розширюватися більше звичайного й утримувати більший об’єм повітря.
Важливо також навчитися контролювати м’язи горла і грудної клітки, щоб ефективніше транспортувати кисень із легень у кров. За даними дослідження, перед встановленням рекорду Маричич дихав чистим киснем (100%), тоді як у звичайному повітрі лише 21% кисню. Це дозволяє суттєво збільшити кількість кисню, яка потрапляє в організм, і відкласти момент критичного кисневого голодування.
Це специфічна категорія, відмінна від рекордів у затримці дихання без кисню. Примітно, що навіть без попереднього вдихання кисню Маричич здатен утримувати дихання понад 10 хвилин, що теж є надзвичайним результатом.
Як фрідайвери пригнічують дихальний рефлекс
Хоча кисень життєво необхідний, головним тригером для вдиху є не його нестача, а накопичення вуглекислого газу (CO₂). Під час утримання дихання клітини організму продовжують споживати кисень і виділяти CO₂ — побічний продукт обміну речовин. Коли рівень CO₂ зростає, мозок надсилає сигнал: «Потрібно дихати».
Фрідайвери через регулярну практику вчаться пригнічувати цю реакцію. Вони поступово адаптують свій організм до вищого рівня CO₂ і нижчого рівня кисню, зміщуючи «фізіологічну межу», за якою дихальний м’яз — діафрагма — починає мимовільно скорочуватися. Це так звані «конвульсії діафрагми», які складно терпіти навіть досвідченим спортсменам.
«Ставало дедалі гірше фізично, особливо для діафрагми через скорочення. Але я був налаштований не здаватися», — прокоментував свій стан під час рекорду Вітомір Маричич.
Ментальна підготовка: тиша всередині
Фрідайвінг — це не лише фізичне тренування, а й ментальна дисципліна. Спортсмени регулярно практикують медитації, усвідомлене дихання, техніки зниження тривожності та візуалізації. Під час рекордного занурення Маричич після 20-ї хвилини досяг стану повного ментального спокою:
«Після двадцятої хвилини все стало легше, принаймні психологічно», — зазначив спортсмен.
У стані спокою тіло знижує частоту серцевих скорочень, уповільнює метаболізм і споживає менше кисню. Саме тому рекорд було встановлено у стані повної нерухомості — лежачи на дні басейну на триметровій глибині.
Чому не варто повторювати це вдома
Попри популярність фридайвінгу як хобі або елементу підводного полювання, спроби повторити подібні затримки дихання без належної підготовки — небезпечні для життя. Існують традиції аматорського фридайвінгу — зокрема японські ама або корейські хаенйо, які занурюються без акваланга для збирання перлів чи морепродуктів. Проте і вони мають роки практики.
«Це дуже складний трюк після багаторічних тренувань, який не варто повторювати без спеціальної підготовки», — наголосив Маричич.
Крім того, слід пам’ятати: вдихання чистого кисню перед спробою — це не лише перевага, а й ризик. Тривале перебування в атмосфері 100% кисню може спричинити гостру кисневу токсичність — стан, при якому утворюються вільні радикали. Це хімічні сполуки, які здатні ушкоджувати клітини мозку, легенів і нервової системи. Подібні експерименти мають проводитися лише під медичним наглядом і в умовах професійного супроводу.
Раніше ми писали про рак легенів серед некурців: чому зростає кількість випадків
