У США фіксують різке зростання випадків рідкісного раку апендикса серед поколінь Х та мілленіалів — ризик захворіти втричі або вчетверо вищий, ніж у людей, народжених у середині ХХ століття. Сьогодні кожен третій пацієнт із цим діагнозом — молодший за 50 років. Утім, причин такого тренду досі не з’ясовано. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого у виданнях Gastroenterology та Annals of Internal Medicine.
Рак апендикса: чому це більше не хвороба літніх людей
Ще кілька десятиліть тому рак апендикса вважали надзвичайно рідкісним і типовим для літніх пацієнтів. Проте нині ситуація стрімко змінюється. Аналіз, який очолила епідеміологиня та молекулярна біологиня з Університету Вандербільта Андреана Головатий, показав: у США рівень захворюваності на рак апендикса зріс на 232% за період з 2000 по 2016 рік.
Найбільше зростання — серед людей, народжених після 1976 року. Зокрема, ті, хто з’явився на світ між 1976 і 1984 роками, мають утричі вищий ризик, а ті, хто народився у 1981–1989 роках — учетверо, порівняно з поколінням 1940-х років.
За словами Головатий, на відміну від колоректального раку, пухлини апендикса поводяться інакше: вони мають унікальні молекулярні характеристики, розвиваються по-іншому та гірше реагують на хіміотерапію. Це ще більше ускладнює раннє виявлення та лікування.
Що таке рак апендикса
Рак апендикса — це злоякісне новоутворення у червоподібному відростку товстої кишки. Зустрічається рідко, найчастіше — як випадкова знахідка після видалення апендикса. Існують кілька типів пухлин, зокрема карциноїдні, муцинозні та аденокарциноми.
Оскільки симптоми можуть бути непомітними або неспецифічними, рання діагностика ускладнена. Наразі не існує загальноприйнятих методів скринінгу або лікування, що робить актуальним проведення додаткових досліджень.
Діагностика раку апендикса ускладнена через неспецифічні симптоми
Симптоми раку апендикса можуть нагадувати апендицит, захворювання шлунково-кишкового тракту або гінекологічні патології — біль у животі, здуття, нудота, тазовий біль. Через таку неспецифічність хворобу часто виявляють випадково — під час апендектомії.
Щороку у США реєструють приблизно 3 000 випадків раку апендикса. Для порівняння: на колоректальний рак хворіє близько 150 000 осіб щороку. Така статистика не сприяє розробці спеціальних скринінгових програм, що, на думку експертів, є проблемою.
Також варто врахувати сучасну тенденцію лікувати апендицит без оперативного втручання — це підвищує ризик пропустити пухлину. У жінок рак апендикса іноді плутають з ендометріозом або фібромами.
Що може викликати сплеск захворюваності серед молоді?
Науковці ще не дійшли згоди, що саме викликає такий стрімкий ріст захворюваності. Серед можливих причин називають:
-
Зміни в способі життя: зниження фізичної активності, зміна харчових звичок, порушення сну;
-
Ультраперероблені продукти та алкоголь — як потенційні канцерогени;
-
Генетичні фактори та спадкові мутації;
-
Хімічне забруднення довкілля: особливо увагу звертають на мікропластик і так звані «вічні хімікати» (PFAS) — синтетичні сполуки, що накопичуються в організмі та можуть впливати на клітинні процеси;
-
Якість питної води, забрудненої цими ж речовинами.
Як зазначає хірург-онколог Стівен Арендт з Університету Колорадо, аналогічне зростання спостерігають і серед молодих пацієнтів із колоректальним раком, тож фактори ризику можуть бути спільними.
«Наше завдання — зрозуміти, хто в зоні ризику» — науковці продовжують дослідження
Попри рідкість, рак апендикса потребує уваги з боку медицини, стверджує Андреана Головатий. Її команда планує продовжувати вивчення цього виду онкології, аби виявити групи ризику, фактори впливу та шляхи раннього виявлення.
«Апендикулярні пухлини часто залишаються поза увагою досліджень. Наша команда прагне зробити прорив у розумінні цієї хвороби заради пацієнтів», — йдеться на сайті лабораторії Університету Вандербільта.
На сьогодні апендикс перестають вважати рудиментом. Є свідчення, що він виконує важливу роль у формуванні імунної відповіді та збереженні кишкової мікрофлори. Це ще раз підкреслює потребу в подальших дослідженнях цього органа та його хвороб.
