Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
У 99% зразків тканин морських черепах, досліджених британськими вченими, виявили частинки синтетичного походження — зокрема мікропластик. Уперше зафіксовано його наявність у репродуктивних тканинах самців. Дослідження проводила команда Манчестерського університету на основі аналізу десяти особин виду логерхед (Caretta caretta), яких випадково спіймали рибалки поблизу іспанського узбережжя. Учені знайшли пластикові волокна в життєво важливих органах — серці, печінці, головному мозку та інших.
Мікропластик у репродуктивних тканинах
Дослідники Манчестерського університету спільно з Oceanogràfic Foundation (Іспанія) дослідили зразки тканин десяти морських черепах виду логерхед, або довгоголова морська черепаха (Caretta caretta), яких випадково спіймали в Середземному морі. Аналіз показав, що 98,8% зразків містили чужорідні частинки, з яких приблизно 70% — мікропластик.
Мікропластик виявили в багатьох органах — серці, печінці, нирках, селезінці, кишківнику, шлунку, м’язах, підшкірному жирі й головному мозку. Особливо показовою стала його присутність у тканинах репродуктивних органів самців. За словами авторів, це перше пряме свідчення того, що пластикові частинки можуть проникати за межі травної системи морських черепах.
Вид логерхед є одним із семи видів морських черепах, що перебувають під загрозою зникнення згідно з класифікацією МСОП. Розуміння впливу мікропластику на їхнє здоров’я та розмноження є критично важливим для збереження виду.
Довгоголова морська черепаха
Як мікропластик потрапляє у внутрішні органи?
Частинки пластику потрапляють в організм морських тварин, зокрема через споживання забрудненої їжі. Черепахи часто ковтають пластикові пакети, сприймаючи їх за медуз. Мікропластик може залишатись у травній системі до чотирьох місяців, поступово всмоктуючись у кров і поширюючись далі організмом.
Найпоширеніші знайдені полімери — поліпропілен (застосовується у пакуванні, кришках для пляшок), поліетилен (матеріал пластикових пакетів) та поліестер (тканини й синтетичні волокна). Також виявили мікроволокна бавовни, зокрема в тканинах серця.
Найбільші частинки (в середньому 25 мікронів, або 0,025 мм) зафіксовано в кишківнику й жирових відкладеннях. Найменші — приблизно 15 мікронів — знайдено в шлунку й репродуктивних тканинах. Для порівняння: товщина людського волосся становить приблизно 70 мікронів.
Потенційні наслідки для здоров’я й розмноження
Наявність мікропластику в органах морських черепах може спричинити запальні процеси, порушення функцій органів та зниження репродуктивного потенціалу. Це особливо критично для видів, що перебувають під загрозою зникнення, адже відтворення є ключовим фактором для збереження популяції.
Професорка Голлі Шілз, співавторка дослідження, зазначає:
«Мікропластик, імовірно, пов’язаний з ушкодженням органів та токсичністю. Його присутність у репродуктивних тканинах може мати наслідки для розвитку й життєздатності потомства».
Науковці наголошують, що необхідні подальші дослідження, щоби повною мірою оцінити біологічні наслідки таких знахідок. Але навіть перші результати свідчать про те, що мікропластик здатен проникати значно глибше, ніж вважалося раніше.
Забруднення океанів мікропластиком зростає
За оцінками експертів, щорічно у довкілля потрапляє близько 3 мільйонів тонн первинного мікропластику. Ще понад 5 мільйонів тонн утворюється внаслідок розкладу більших пластикових предметів. Серед джерел — косметика, синтетичний одяг, пластикове пакування та технічні матеріали.
Ці частинки не лише поширюються у воді, а й можуть тривалий час залишатися в організмах морських істот. Вони накопичуються й передаються далі харчовим ланцюгом, що потенційно загрожує не лише морським екосистемам, а й здоров’ю людини.
Раніше ми писали, що мікропластик потрапляє в тіло з жувальної гумки
