В Японії науковці з Університету Кюсю вперше зафіксували на відео, як паразитна королева виду Lasius orientalis або L. umbratus проникає до чужого мурашника й провокує робочих мурах на вбивство власної матки. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я «КРВ.медіа» з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Current Biology.
Вторгнення через запах: як паразитна королева вводить мурах в оману
Світ мурах побудований на нюхових сигналах — запах є ключовим чинником у розпізнаванні «свій-чужий». Поведінковий еколог Кейзо Такасука з Університету Кюсю пояснює: перед тим як проникнути в колонію, паразитна королева вивчає й насичується запахом мурах-господарів. Вона отримує їхній аромат, взаємодіючи з робітницями за межами мурашника. Це дозволяє обманути охоронну систему — робітниці не ідентифікують чужинку як загрозу.
Опинившись усередині колонії, паразитка діє рішуче. Вона атакує місцеву матку, обприскуючи її з отвору, відомого як ацидопора, речовиною, схожою на мурашину кислоту. Саме ця кислота, за даними дослідників, маскує природний запах королеви й перетворює її на «ворога» для своїх же доньок — робітниць. У результаті вони не впізнають власну матір і починають її атакувати.
Стратегія захоплення: як відбувається повалення матки
Коли запах матки змінено на відштовхуючий, робітниці реагують миттєво — вони сприймають її як загарбницю. Починається атака: мурахи розривають на частини власну королеву. Цей процес дослідники описують як «холоднокровне вбивство, спровоковане обманом».
Паразитна королева тимчасово відступає, щоби уникнути контакту з мурашиною кислотою, яку вона сама розпилила. Дослідники припускають, що вона усвідомлює ризик — якщо на ній залишаться сліди речовини, то її також можуть атакувати. Згодом вона повертається й за необхідності повторює напад, доки стара матка не загине.
Новий режим: як колонія приймає чужу матку
Після знищення матки колонія залишається без лідера. Проте мурахи, які щойно вбили власну королеву, швидко приймають нову. Вони не лише не виявляють до неї агресії, а й доглядають за її яйцями, забезпечуючи виживання нового покоління — тепер уже чужого виду.
Паразитична мураха не просто замінює лідера. Вона змінює динаміку всієї колонії, використовуючи систему розпізнавання на основі запаху проти самих мурах. Це явище — приклад складної соціальної маніпуляції, яка реалізується без фізичного захоплення, лише за допомогою хімічного впливу.
Що таке мурашина кислота і як вона діє?
Мурашина кислота — це проста органічна сполука, яку деякі види мурах використовують як захисний засіб. У природі вона діє як хімічна зброя: її запах може сигналізувати небезпеку, провокувати агресію або уникнення. У випадку, описаному в дослідженні, кислота маскує запах королеви й провокує робітниць на атаку — таким чином руйнуючи внутрішню ієрархію колонії.
Соціальний паразитизм у мурах: як це працює?
Соціальний паразитизм — це форма співіснування, коли одна тварина або вид використовує соціальні структури іншої спільноти задля власного виживання та розмноження. У мурах це може означати, що паразитична королева не створює власну колонію, а проникає до вже сформованої, усуває матку-господарку та змушує робітниць доглядати за її потомством. Це дозволяє паразитці повністю узурпувати соціальний механізм іншого виду.
Хоча соціальний паразитизм серед мурах відомий давно, це дослідження є першим, яке вдалося зафіксувати на відео. Учені змогли задокументувати сам момент, коли робочі мурахи вбивають свою королеву під впливом хімічної маніпуляції. Це надає дослідженню додаткової ваги й демонструє реальний механізм хімічної комунікації в дії.
Раніше ми писали, що мурахи демонструють суперефективність у колективній роботі — дослідження
