На дні Тихого океану неподалік узбережжя Лос-Анджелеса дослідники виявили тисячі іржавих бочок, навколо яких утворилися загадкові білі кільця. Нещодавнє дослідження встановило, що ці утворення є результатом взаємодії лужних хімічних речовин у викинутих бочках із морською водою. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Тисячі бочок на дні океану: що в них?
У Сан-Педро, неподалік острова Санта-Каталіна, дослідники зафіксували понад 27 тисяч іржавих сталевих бочок, які були викинуті у море ще у XX столітті. За оцінками, кількість скинутих контейнерів може сягати пів мільйона. Здебільшого ці викиди пов’язують із діяльністю хімічної промисловості, зокрема компанії «Montrose Chemical Company», яка виробляла відомий пестицид ДДТ.
ДДТ — це синтетичний інсектицид, який активно використовувався у середині XX століття, але був заборонений у США в 1972 році через його токсичність і біоакумулятивні властивості. Він впливає на гормональну систему тварин, а також асоціюється з ризиком онкологічних захворювань у людей.
Попри те, що ДДТ активно виявляється в морському ґрунті в цьому регіоні, дослідження показали: саме бочки не є його джерелом. Згідно з даними Агентства з охорони довкілля США (EPA), кислотні відходи з ДДТ зливалися безпосередньо з барж у море, а не зберігались у контейнерах.
«Кислотні відходи з ДДТ транспортувалися автоцистернами до порту Лос-Анджелеса, а потім зливалися з барж на місці під назвою Disposal Site #2», — зазначає звіт EPA (2021).
Білі кільця та нові мінерали:
як утворюється «мертва зона»
Навколо багатьох бочок дослідники помітили білі кільцеподібні утворення — загадкові зони, що контрастують із навколишнім морським дном. Зразки осаду з цих зон виявили дуже високий рівень лужності — pH настільки високий, що вижити в таких умовах можуть лише мікроорганізми, притаманні гарячим джерелам і гідротермальним зонам.
Ці утворення містять значну кількість бруситу — мінералу, який формується внаслідок реакції лужних сполук із магнієм у морській воді. Утворення білого кільця спричинене реакцією лужної речовини з магнієм у морській воді. Це створює тверду мінеральну структуру, подібну до цементу. У процесі розчинення брусит додатково підвищує лужність навколишнього середовища, що сприяє утворенню кальцієвих «ореолів» — білих відкладень.
«Це шокуюче, що навіть через понад 50 років ми спостерігаємо наслідки скидання цих відходів», — коментує морський біолог Пол Дженсен зі «Scripps Institution of Oceanography».
Що ще, крім ДДТ, скинули у море?
Дослідниця Йоганна Гутлебен з Інституту океанографії Scripps пояснює: до цього часу основну увагу приділяли саме ДДТ, тому про інші токсичні речовини відомо дуже мало. Проте тепер є підстави вважати, що у бочках могли зберігатися ще більш небезпечні сполуки, які не можна було зливати напряму у море.
«Одним з основних відходів виробництва ДДТ була кислота, але її не зберігали в бочках. Тож що ж було настільки небезпечним, що його вирішили помістити у контейнери?» — ставить запитання Гутлебен.
Це свідчить про серйозну фрагментарність знань про екологічну спадщину хімічної промисловості у цьому регіоні. Крім ДДТ, EPA згадує також про скидання інших токсичних речовин: нафтопродуктів, хімічного шламу, радіоактивних відходів і навіть військових вибухових речовин.
Екологічні наслідки: локальний вплив на мікробіоту
Науковці підкреслюють, що ці «білі кільця» створюють локалізовані зони з атиповою мікробіотою. Тобто, навіть якщо масштабний вплив важко оцінити без повної інвентаризації бочок, їхній локальний вплив на морську екосистему вже зараз помітний.
Кислотно-лужний баланс морського дна у цих точках суттєво змінений, що впливає на склад мікроорганізмів. Це може мати як короткострокові, так і довготривалі екологічні наслідки.
На думку дослідників, наступним кроком має стати масштабне картування таких об’єктів та дослідження складу речовин, які все ще продовжують впливати на морське середовище.
Раніше ми писали, що вчені знайшли золоту кулю в океані: яйце чи істота
