У 2030 році Міжнародну космічну станцію буде навмисно зведено з орбіти та затоплено в районі так званої «точки Немо» — віддаленого місця у Тихому океані, куди зазвичай скидають космічні об’єкти. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого на платформі The Conversation. МКС завершить понад 30-річну місію як символ міжнародної співпраці в космосі, а NASA готується передати дослідження на орбіті приватним компаніям.
МКС — наукова лабораторія в умовах мікрогравітації
Міжнародна космічна станція (МКС) стала однією з наймасштабніших наукових платформ в історії людства. Вона функціонує на орбіті з 1998 року, а з листопада 2000-го на її борту безперервно перебувають астронавти. Проєкт реалізований у партнерстві між США, Канадою, Європейським Союзом, Японією та Росією.
На МКС проведено понад 4 000 наукових експериментів, результати яких лягли в основу понад 4 400 публікацій у рецензованих наукових журналах. Унікальне середовище мікрогравітації дозволило вивчати фізичні, хімічні та біологічні процеси у форматі, недоступному на Землі. Дослідження торкалися різних галузей — від кристалізації ліків проти раку до вирощування штучних сітківок і секвенування ДНК в умовах орбіти.
МКС стала символом відкритої науки: її ресурси використовували дослідники з усього світу, а досліди часто мали прикладне значення для медицини, біотехнологій, екології та нових матеріалів.
Чому МКС завершує роботу — і скільки це коштує
Хоч МКС і залишається функціональною, її системи суттєво зношені. За оцінками NASA, щорічне обслуговування станції обходиться платникам податків у 3–4 мільярди доларів. З огляду на вік конструкцій, наростання технічних проблем і зміну стратегічних пріоритетів США, було ухвалено рішення завершити експлуатацію платформи до кінця 2030 року.
Деорбітація станції відбудеться контрольовано — її рештки буде спрямовано в «точку Немо» в південній частині Тихого океану. Ця точка віддалена від будь-якої земної суші та традиційно використовується для затоплення космічного сміття.
Замість утримання старої інфраструктури NASA переходить до нової моделі: партнерства з приватним сектором, який має запропонувати власні платформи для досліджень у низькій навколоземній орбіті.
Комерційні станції: хто підхопить естафету МКС
У 2021 році NASA започаткувало програму Commercial LEO Destinations (CLD), метою якої є розвиток приватних космічних станцій. Уже тоді було укладено угоди з кількома компаніями, серед яких Axiom Space, Blue Origin у партнерстві з Sierra Space, а також Voyager Space у співпраці з Lockheed Martin.
У вересні 2025 року NASA оголосило другий етап відбору проєктів: компанії мають довести здатність підтримувати екіпаж із чотирьох осіб протягом щонайменше 30 днів у космосі. Переможці отримають фінансування на критичні етапи розробки та сертифікації, після чого зможуть надавати послуги NASA на комерційній основі — за тією ж моделлю, за якою нині доставляються вантажі й екіпажі за допомогою SpaceX (капсула Dragon) та Boeing (Starliner).
Очікується, що перші приватні станції будуть розгорнуті до 2030 року, що дозволить уникнути розриву в науковій присутності людини на орбіті.
Китайський «Тяньгун» — новий лідер на орбіті?
Поки США готуються передати свої космічні функції приватному сектору, Китай активно експлуатує власну орбітальну станцію «Тяньгун». Вона розташована на тій самій висоті — близько 402 км — та постійно заселена екіпажем із трьох тайконавтів.
Станція працює з 2021 року, і її наукова програма охоплює широкий спектр експериментів. У разі завершення роботи МКС, саме «Тяньгун» стане єдиною постійно заселеною науковою платформою в космосі.
Це може мати політичне, наукове та символічне значення — оскільки Китай дедалі активніше позиціонує себе як провідного гравця у сфері космосу.
Прощання з МКС — час поглянути в небо
Хоча МКС завершить свою місію лише у 2030 році, її спадщина вже зараз є помітною. За ці роки станція стала не лише науковим центром, а й символом співпраці, інженерної майстерності та мирного використання космосу.
Вона рухається зі швидкістю понад 28 000 км/год, і навіть сьогодні її можна побачити на нічному небі як яскраву біло-блакитну точку, що аркою перетинає обрій. За словами інженера Джона Горака, автора колонки у The Conversation, «наші предки навряд чи могли уявити, що одне з найяскравіших світил у нічному небі буде створене людськими руками».
Раніше ми писали, що станеться з паперовим літачком, якщо його скинути з МКС?
