У тунелі вічної мерзлоти, розташованому на Алясці й підпорядкованому Військовому корпусу інженерів США, дослідники з Університету Колорадо в Боулдері активували до життя мікроорганізми, які залишалися замороженими понад 40 000 років. Експеримент показав, що ці мікроби не лише життєздатні, а й можуть вивільняти парникові гази після танення мерзлоти. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Унікальний тунель на Алясці відкрив доступ до замороженого життя
Дослідження проводили у спеціалізованому тунелі вічної мерзлоти — підземній дослідницькій лабораторії, яка пронизує глибокі шари мерзлого ґрунту на понад 100 метрів. Об’єкт розташований поблизу міста Фербенкс (Аляска) і належить Військовому корпусу інженерів США. Саме тут вчені з Університету Колорадо зібрали зразки крижаного ґрунту, що зберігав мікроорганізми у «сплячому» стані десятки тисячоліть.
Що таке вічна мерзлота? Це ґрунт, який залишається замороженим щонайменше два роки поспіль. В умовах Арктики ці шари зберігають залишки органіки та бактерії з льодовикових епох.
У лабораторії зразки поступово підігрівали до температур 3,8°C та 12,2°C — це відповідає умовам арктичного літа в контексті сучасного кліматичного потепління. У перші місяці мікроорганізми демонстрували дуже повільну активність: деякі штами відновлювалися з частотою одна клітина на 100 000 щодня. Проте вже за пів року дослідники зафіксували значне зростання їхньої життєдіяльності — мікроби почали активно розкладати органічні рештки й виділяти вуглекислий газ.
«Це зовсім не мертві зразки», — зазначив мікробіолог і геохімік Трістан Каро. «Вони залишаються здатними до активного життя, розщеплення органіки та вивільнення вуглецю у вигляді CO₂».
Як це впливає на клімат — і чим це загрожує?
Вічна мерзлота — це глобальний кліматичний холодильник, у якому накопичено величезні об’єми вуглецю. За оцінками дослідників, арктичні ґрунти зберігають понад 1 500 гігатонн вуглецю — це вдвічі більше, ніж у всій атмосфері Землі. Та зі зростанням глобальних температур ці шари починають танути, і пробуджені мікроорганізми розкладають органіку, вивільняючи вуглекислий газ і метан.
Такий процес запускає зворотний зв’язок: потепління → танення мерзлоти → мікробна активність → нові викиди → ще більше потепління. Саме це викликає серйозне занепокоєння серед кліматологів.
«Одне з найбільших невідомих у прогнозах зміни клімату — це реакція мерзлоти на нагрівання і її вплив на екосистеми та атмосферу», — наголошує геомікробіолог Себастіан Копф із Університету Колорадо.
Подовження теплого сезону — ще один ризик
Дослідники звертають увагу, що вирішальну роль у пробудженні мікробів відіграє не лише температура, а тривалість теплого сезону. Арктичне літо подовжується, захоплюючи весну й осінь. Це створює умови для тривалішої активності мікроорганізмів.
«Навіть один теплий день улітку має менше значення, ніж загальне подовження теплого періоду», — зауважив Трістан Каро. Його досвід свідчить: мікробам потрібен час на адаптацію, тому викиди газів можуть початися з відтермінуванням. Але що довше триває тепло, то вищим є ризик масового вивільнення вуглецю з глибин.
Особливу загрозу становить танення стародавніх шарів мерзлоти — так званих глибоких горизонтів. Саме там зосереджено найбільші об’єми замороженої органіки та, відповідно, потенційних джерел парникових газів.
Раніше ми писали, що Арктичне потепління може вивільнити давні віруси
