Науковці з Університету Конкордія в Монреалі з’ясували: коли ми уважно слухаємо співрозмовника, особливо в умовах фонових завад, ми моргаємо рідше. Це свідчить про зосередженість мозку на обробці аудіоінформації. У дослідженні взяли участь 49 здорових дорослих добровольців. Результати опубліковано в журналі Trends in Hearing. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Менше моргання — більше уваги
Команда дослідників із Університету Конкордія у Монреалі провела два експерименти, у яких взяли участь 49 здорових дорослих добровольців. Учасники прослуховували речення, прочитані вголос, за різних умов освітлення та фонових звуків. Під час цього фіксувалася кількість моргань.
Результати показали: під час прослуховування тексту добровольці моргали значно рідше, ніж до або після озвучення речень. У середньому зниження частоти моргання було помітним для всіх учасників. Що цікаво — ефект ставав ще помітнішим у шумному середовищі, коли слухові перешкоди вимагали від мозку більшої зосередженості.
Психологиня Пенелопа Купаль, одна з авторок дослідження, зазначає: «Ми хотіли з’ясувати, чи впливають зовнішні чинники на моргання і як це пов’язано з виконавчими когнітивними функціями. Наприклад, чи може людина “стратегічно” вибирати момент для моргання, аби не пропустити важливу інформацію?»
Когнітивне навантаження, а не втома очей
Однією з гіпотез було припущення, що освітлення — як візуальний подразник — може впливати на частоту моргання. Однак експерименти цього не підтвердили. Зміна рівня освітлення не мала істотного впливу. Отже, зниження частоти моргання пов’язане не з візуальним дискомфортом, а з когнітивним навантаженням.
Когнітивне навантаження — це зусилля, яке мозок витрачає на обробку інформації, розпізнавання сигналів, концентрацію або прийняття рішень. Коли ми намагаємося зосередитися, наприклад, у шумному приміщенні, мозок автоматично зменшує кількість «візуальних перерв», зокрема моргань.
Дослідник Мікаель Дерош, психолог і акустичний інженер, зазначає: «Наше дослідження свідчить, що моргання пов’язане з втратою інформації — як візуальної, так і слухової. Ймовірно, саме тому ми пригнічуємо моргання в моменти, коли сприймаємо важливу інформацію».
Як мозок керує увагою через очі
Попри індивідуальні відмінності у середній частоті моргання, загальна тенденція зниження кількості моргань під час аудіювання була стабільною серед усіх учасників. Це узгоджується з попередніми науковими дослідженнями про роль моргання як індикатора підвищеного навантаження на мозок.
Дослідники не вивчали безпосередньо, чому саме знижується частота моргання під час когнітивної активності, але мають припущення. Зокрема, що це може бути захисним механізмом для зменшення «переривань» сенсорного потоку, що надходить через очі. Також імовірно, що моргання виконує функцію короткої «психологічної паузи», під час якої мозок краще обробляє те, що щойно було почуте.
Науковці припускають, що подібні регуляторні механізми можуть працювати не лише у візуальній системі, а й в аудіальній. Мозок може координувати частоту моргання з метою мінімізації порушення слухової уваги.
Перспективи застосування: від UX-дизайну до діагностики
Автори дослідження вважають, що у майбутньому аналіз моргання може стати додатковим інструментом для оцінки когнітивного навантаження, що дасть змогу краще розуміти, коли мозок працює інтенсивніше. Це може мати практичне застосування в багатьох галузях:
-
у сфері UX-дизайну — для оцінки зручності користувацького інтерфейсу;
-
у нейронауці — для вивчення уваги та когнітивних розладів;
-
у клінічній психології — як додатковий біомаркер стану пацієнта.
Однак дослідники наголошують: для того, щоб результати стали надійною базою для практичного застосування, потрібно більше даних. «Щоб бути повністю переконливими, ми повинні точно окреслити, коли і як саме під час моргання втрачається сенсорна інформація», — зазначає Мікаель Дерош. Саме це є логічним наступним етапом для подальших досліджень.
