Собаки часто ховають свої улюблені кістки, іграшки або частування під подушками, ковдрами чи навіть у ямах на подвір’ї. Це не через страх перед голодом чи підготовку до «чорного дня», а прояв давнього інстинкту, успадкованого від їхніх диких предків. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого на платформі The Conversation
Як еволюція сформувала поведінку собак
Собаки, як і багато інших тварин, мають схильність до «запасання» (від англ. caching) — це науковий термін, що означає ховання їжі або предметів про запас. Таку поведінку виявляють не лише собаки, а й білки, ворони, лисиці та вовки. Існують два основні типи кешування:
-
централізоване запасання (англ. «larder hoarding») — коли всі запаси зосереджуються в одному-двох місцях. Прикладом є білка, що ховає горіхи у дуплі дерева.
-
розосереджене запасання (англ. «scatter hoarding») — створення численних схованок із меншими запасами, що знижує ризик втрати всього через конкуренцію або інші фактори. Цей тип характерний для диких вовків і лисиць.
У домашніх собак така поведінка — це інстинкт, що зберігся з диких часів. Тоді виживання залежало від здатності приховати надлишок їжі на випадок, якщо полювання наступного дня виявиться невдалим.
Собаки не готуються до апокаліпсису
Попри поширену жартівливу думку, собаки не мають тривоги про майбутнє. Вони не передбачають голод чи інші негаразди. Коли пес закопує кістку або тягне іграшку в затишне місце, це несвідома дія, викликана спадковим інстинктом виживання.
Однак собаки, які пережили стрес або нестачу їжі (наприклад, безпритульні або врятовані тварини), можуть частіше запасатися — як наслідок адаптації до важких умов. Така поведінка також частіше зустрічається серед порід з мисливським типом поведінки, зокрема тер’єрів чи гончих.
Цікаво, що подібну поведінку — ховання їжі чи іграшок — іноді виявляють і домашні коти, але вона менш системна та рідше виражена, ніж у собак.
Коли звичка ховати речі може заважати?
Зазвичай запасання не створює проблем. Але іноді воно може ускладнювати життя власникам — наприклад, коли собака зариває кістки в саду або ховає іграшки в дивані. У таких випадках варто звернути увагу, яку потребу задовольняє ця поведінка.
Кешування — нормальна поведінка, закладена еволюцією. Поведінка, яку ми можемо сприймати як «проблемну» (наприклад, копання, гарчання чи ховання), часто є природною, просто вона не завжди доречна в домашніх умовах.
Розуміння природи кешування допомагає власникам не лише краще взаємодіяти зі своїми улюбленцями, а й уникати хибних інтерпретацій — наприклад, сприйняття поведінки як «упертості» або «непослуху». Це може стати підґрунтям для здорової комунікації, що враховує природні потреби тварини.
Як допомогти собаці реалізувати інстинкти
Щоб уникнути небажаних проявів запасання вдома, слід створити умови, де собака зможе задовольнити потребу у «пошуку й здобичі». Один із найефективніших способів — інтерактивні іграшки:
-
снуфл-мати (snuffle mats) — тканинні мати з кишенями для частувань;
-
іграшки-головоломки з відсіками;
-
контейнери для повільного годування.
Такі ігри допомагають собаці мислити, шукати, вирішувати завдання, що зменшує нудьгу й тривожність, а також задовольняє інстинктивну потребу до дії.
У випадках, коли собака захищає ресурси (їжу, іграшки) — проявляє агресію або гарчить — варто вжити заходів:
-
забезпечити кожного собаку в домі окремими ресурсами;
-
годувати тварин в окремих приміщеннях або за перегородками;
-
у разі потреби звернутися до ветеринара або зоопсихолога.
