Підписуйтеся на КРВ.медіа:
Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | FB | TikTok | YouTube
У заповіднику Коколопорі (ДР Конго) вчені з Цюрихського та Гарвардського університетів зафіксували у популяції бонобо здатність комбінувати звуки за принципом композиційності — ключової властивості людської мови. Вперше дослідникам вдалося описати значення всіх звуків бонобо та з’ясувати, що деякі їхні поєднання мають складну, «нетривіальну» семантику.
Композиційне спілкування бонобо виявилось подібним до мови людей
Композиційність, тобто вміння поєднувати елементи мови у змістовні структури, — ключова риса людської мови. Наприклад, у фразі «пекти раків» значення не витікає з прямого змісту окремих слів, а формується через культурну або ситуаційну інтерпретацію. Це називається нетривіальною композиційністю.
Довгий час вважалося, що така форма комунікації притаманна виключно людям. Проте нещодавні дослідження показали, що найближчі до людини примати — шимпанзе (Pan troglodytes) та бонобо (Pan paniscus) — демонструють ознаки складного спілкування не лише через жести, а й вокально.

Як досліджували спілкування бонобо у дикій природі
У заповіднику в Демократичній Республіці Конго вчені спостерігали за дикою популяцією бонобо протягом восьми місяців. Протягом цього періоду було записано понад 700 вигуків та їхніх послідовностей, а також задокументовано 300 різних контекстів, у яких ці звуки траплялися. До прикладу, фіксували, хто саме подавав сигнал, яка була реакція інших особин і які дії відбувалися у групі.
Виявилося, що бонобо регулярно комбінують окремі звуки — писк, скрик, ухкання, свист чи гарчання — в стійкі пари, у яких значення комбінації змінюється порівняно з окремими елементами. Ці звукові комбінації не є випадковими: вони відповідають конкретним соціальним або поведінковим ситуаціям.