Псилоцибін, психоделічна сполука, виявився здатним значно подовжувати життя клітин людини — на понад 50%. Такі результати отримали науковці з університетів Еморі та Бейлор у США, які дослідили вплив речовини на клітинні культури й мишей. Експеримент засвідчив, що клітини, оброблені псилоцином — активною формою псилоцибіну, старіють значно повільніше. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Як псилоцибін впливає на клітини: перші докази
У ході дослідження вчені зосередилися на двох типах людських клітин — фібробластах шкіри дорослих і фібробластах легенів плода. Ці культури обробляли псилоцином, на який у метаболізмі людини перетворюється псилоцибін. Клітини спостерігали до настання сенесценції — завершального етапу клітинного циклу, коли клітина вже не ділиться.
Дослідження показало, що псилоцин може істотно впливати на тривалість життя клітин: легеневі фібробласти, оброблені речовиною в концентрації 100 мікромоль, досягали сенесценції на 57% пізніше, ніж контрольна група. Фібробласти шкіри демонстрували подовження життя на 51%.
За словами лікаря паліативної допомоги з Університету Еморі Алі Джона Заррабі, результати дають підстави вважати, що псилоцибін може мати потенціал не тільки як засіб для лікування психічних розладів, а і як чинник для підтримки здорового старіння.
Експеримент на мишах: виживання і візуальні зміни
Паралельно з клітинними культурами дослідження охоплювало також старих мишей. Самки мишей віком 19 місяців (еквівалент 60–65 років у людей) щомісяця отримували дозу псилоцибіну. Через 10 місяців після початку дослідження виживання серед оброблених мишей становило 80%, тоді як у контрольній групі — лише 50%.
Хоча систематичних вимірів вікових змін у тварин не проводили, вчені зауважили менше ознак фізичного старіння серед мишей, які отримували псилоцибін: кращу якість хутра та меншу кількість сивих ділянок.
Що може стояти за таким ефектом?
Точний механізм впливу псилоцибіну або псилоцину на клітини поки що до кінця не вивчено. Проте дослідники припускають, що речовина може діяти на молекулярному рівні, впливаючи на механізми клітинної регенерації, автофагії (перероблення клітинних відходів) або зменшення оксидативного стресу — чинника, що прямо пов’язаний із біологічним старінням.
Оскільки псилоцибін має виражену дію на центральну нервову систему, зростає інтерес до його потенціалу як геропротектора — засобу, здатного сповільнювати старіння. Утім, на сьогодні це лише гіпотези, що потребують подальшого наукового підтвердження.
Попри обнадійливі результати, дослідження ще не вийшло за межі доклінічного етапу. Вчені наголошують: для реального застосування потрібні детальніші дослідження, зокрема щодо віку початку терапії, безпечної дози, тривалості та частоти прийому. Також необхідно з’ясувати, чи впливає псилоцибін на максимально можливу тривалість життя, а не лише на середню.
Окремим питанням залишається правовий статус псилоцибіну. У багатьох країнах, зокрема у США, ця речовина все ще належить до переліку контрольованих психоактивних субстанцій. Проте останніми роками активізувались дослідження його терапевтичного потенціалу — особливо у сфері психічного здоров’я та паліативної допомоги.
Раніше ми писали, що псилоцибін допоміг відновити мозок щурів після травми
