Рідкісна форма вікової катаракти, відома як «катаракта ялинки», викликає появу кольорових кристалів у кришталику ока, які переливаються рожевим, синім, зеленим і золотим. Це явище рідко впливає на зір, але може бути раннім симптомом міотонічної дистрофії — спадкової хвороби м’язів. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Що таке катаракта
Катаракта — це помутніння кришталика ока, яке поступово знижує зір. У нормі кришталик прозорий і фокусує світло на сітківку, але з віком або через захворювання його структура може змінюватися. Катаракти бувають різних типів, зокрема ядерна, кортикальна, задньокапсулярна та інші. Окремо виділяють рідкісні форми, одна з яких — так звана «катаракта ялинки».
Цей термін не є офіційним діагнозом, однак активно використовується в офтальмологічній практиці для опису характерного вигляду: численні поліхроматичні кристали створюють ефект сяйва, подібного до різдвяних вогників на ялинці.
Як утворюються кольорові кристали в оці
Катаракта ялинки формується через біохімічні зміни всередині кришталика. З віком або під впливом певних порушень у ньому накопичується кальцій, що пришвидшує розпад білків — зокрема, кристалінів, які відповідають за прозорість кришталика. Як результат — підвищується рівень амінокислоти цистину, яка кристалізується при надмірній концентрації.
Ці цистинові кристали мають голчасту форму та заломлюють світло, створюючи різнокольорове сяйво — рожеве, зелене, синє, червоне або золоте. При огляді за допомогою щілинної лампи вони виглядають як іскристі лінії, що перетинають структуру кришталика в різних напрямках.
Діагностика та клінічні спостереження
Випадки катаракти ялинки трапляються рідко й зазвичай стають несподіванкою навіть для досвідчених офтальмологів. Одне з найдетальніших клінічних спостережень описали лікарі Раві Кумар Рао та Равіндер Чоудхрі у Canadian Journal of Ophthalmology (2016), коли в 82-річної пацієнтки зафіксували «вражаючий спектр поліхроматичних голчастих кристалів, що нагадують гірлянду на ялинці».
Інше дослідження, опубліковане в Saudi Journal of Ophthalmology у 2016 році, документує подібний випадок у 60-річної жінки. Під час огляду в оці спостерігали кристали, що пронизували всі напрямки кришталика та переливалися в промені світла.
Діагностика здійснюється за допомогою щілинної лампи, ретроосвітлення та інших методів офтальмологічного обстеження.
Симптоми і зв’язок із генетичним захворюванням
Попри ефектний вигляд, катаракта ялинки зазвичай не викликає серйозного погіршення зору. Проте її виявлення може мати важливе клінічне значення, оскільки вона часто асоціюється з міотонічною дистрофією 1 типу — спадковим захворюванням, яке вражає м’язи та інші органи.
Дослідження свідчать, що майже всі пацієнти з цією формою м’язової дистрофії мають характерну катаракту. Тому виявлення поліхроматичних кристалів у кришталику може стати раннім сигналом для подальших генетичних обстежень.
Міотонічна дистрофія 1 типу — це мультисистемне захворювання, що проявляється м’язовою слабкістю, порушеннями серцевого ритму, ендокринними розладами та, зокрема, аномаліями кришталика. Саме тому офтальмолог може стати першим лікарем, який запідозрить наявність генетичної патології.
На фото: око 60-річної жінки: поліхроматичні голчасті кристали прорізають кришталик у різних напрямках
Лікування та рекомендації для пацієнтів
Оскільки катаракта ялинки не завжди впливає на зір, хірургічне втручання не завжди потрібне. У разі помірних змін лікар може рекомендувати спостереження з періодичними оглядами. Якщо ж катаракта прогресує і зір помітно погіршується — проводиться стандартна операція факоемульсифікації з імплантацією штучного кришталика.
Водночас пацієнтам із виявленою катарактою ялинки варто звернутися до лікаря-генетика чи невролога для виключення можливих супутніх захворювань. Особливо це актуально для осіб із сімейною історією м’язових розладів або симптомами, які можуть свідчити про системне ураження організму.
Хоча точна поширеність катаракти ялинки невідома, офтальмологи вважають її рідкісною, й у багатьох випадках вона залишається непоміченою без детального обстеження.
