Науковці з Університету Плімута (Велика Британія) вперше зафіксували проникнення нанопластикових частинок у їстівні частини овочів. Під час лабораторного експерименту з редискою виявилося, що до 5% пластикових наночастинок, присутніх у водному середовищі, потрапили в коріння, а частина з них — навіть у зелену масу. Це може свідчити про новий рівень поширення мікропластику в харчовому ланцюзі. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження, опублікованого в журналі Environmental Research.
Як нанопластик опиняється в овочах
У дослідженні, проведеному науковцями з Університету Плімута, було використано гідропонну систему — спеціальну технологію вирощування рослин без ґрунту, у водному середовищі. До цієї системи додали наночастинки полістирену — одного з найпоширеніших видів пластику.
Усього через п’ять днів близько 5% частинок, присутніх у розчині, були виявлені в кореневій системі редиски. З них приблизно чверть опинилась у м’ясистій їстівній частині, а ще 10% — у надземному листі.
За словами фізіолога Натаніела Кларка, це перше дослідження, яке зафіксувало здатність нанопластикових частинок долати Каспарієву смужку — природний бар’єр у коренях рослин, що блокує проникнення шкідливих речовин із ґрунту. Вчені зазначають, що виявлені частинки мають розміри до мільйонної частини сантиметра, тобто значно менші за діаметр людської волосини.
Обмеження дослідження та гіпотези щодо інших культур
Автори дослідження визнають, що результати отримані в лабораторних умовах, які не цілком відповідають реальному сільському господарству. Зокрема, використовувалась вища концентрація нанопластику, ніж зазвичай зустрічається у природних ґрунтах. Також в експерименті було застосовано лише один вид пластику (полістирен) і лише один овоч — редиску.
Попри це, вчені вважають, що такий ефект не є унікальним для цієї культури. Як зазначає Кларк, «немає підстав вважати, що редиска — виняток. Цілком можливо, що подібне відбувається й з іншими овочами, вирощеними на забрудненому ґрунті».
Це відкриття викликає занепокоєння, оскільки воно вказує на можливе потрапляння мікропластику у свіжі продукти харчування, які вважаються безпечними та корисними.
Пластик у харчовому ланцюгу
Мікропластик і нанопластик — це наддрібні фрагменти пластику, розміром менш як 100 нанометрів. Через свої мікроскопічні розміри вони здатні проникати крізь клітинні бар’єри, накопичуватись у живих організмах та розповсюджуватись харчовим ланцюгом.
Дослідження з Плімута посилило побоювання щодо того, що пластик присутній не лише в морепродуктах, а й у рослинних продуктах харчування. Морський біолог Річард Томпсон наголосив: «У всіх попередніх дослідженнях ми знаходили мікропластик практично скрізь, де його шукали. Тепер маємо підтвердження, що він проникає і в овочі».
Хоча точний вплив нанопластику на здоров’я людини ще не до кінця вивчено, попередні дослідження вказують на його можливу роль у розвитку запалень, гормональних порушень і навіть серцево-судинних хвороб. Раніше пластик виявляли в бляшках, що закупорюють артерії, а також у тканинах багатьох органів.
Глобальний масштаб забруднення та сільське господарство
Згідно з оцінками Програми ООН з довкілля, щороку у світовому середовищі накопичується понад 10 мільйонів тонн мікропластику. Його знаходять у ґрунтах, атмосфері, снігу, опадах, морській воді та навіть у людських тілах.
Сільське господарство не є винятком: пластикове мульчування, використання компосту з домішками синтетичних матеріалів, добрив та стічних вод сприяють потраплянню пластику у ґрунт. Це створює ризик довготривалого забруднення агроекосистем.
Тому результати дослідження з редискою не лише вказують на можливість потрапляння пластику в овочі, а й відкривають питання про масштаби проблеми та необхідність перегляду підходів до контролю за якістю продукції.
Раніше ми писали, що кишкові бактерії здатні накопичувати «вічні хімікати» — дослідження
