Між жовтнем 2024-го та вереснем 2025 року середня температура в Арктиці перевищила норму на 1,6°C, що стало найвищим показником за весь період спостережень із 1900 року. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження Arctic Report Card Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA).
Рекордна спека в Арктиці: наслідки та причини
За даними NOAA, період з жовтня 2024 по вересень 2025 року став найтеплішим за всю історію спостережень у регіоні — температура була на 1,6°C вищою за середні значення 1991–2020 років. Це підтверджує глобальну тенденцію до стрімкого потепління в Арктиці, яка нагрівається утричі швидше, ніж решта планети. Таке явище відоме як «арктичне підсилення» — це процес, коли зміни в регіоні взаємопосилюють одне одного, пришвидшуючи нагрівання.
Науковець з Університету Аляски Том Баллінджер зазначив, що така швидкість змін є «тривожною» та можливо безпрецедентною не лише у межах останнього століття, а й у масштабах кількох тисяч років.
У звіті також зазначено, що 2025 рік включав найтеплішу осінь, другу за теплотою зиму та третє найспекотніше літо з 1900 року.
Танення морського льоду: наслідки для фауни та клімату
Навесні 2025 року, коли арктичний морський лід досягає щорічного максимуму, його площа була найменшою за весь 47-річний період супутникових спостережень. Втрата льоду критично впливає на білу арктичну фауну — зокрема ведмедів, тюленів і моржів, які використовують кригу як платформу для пересування, полювання та народження потомства.
Крім того, оголення темних океанічних вод через танення льоду зменшує відбиття сонячного світла й підвищує поглинання тепла, що додатково пришвидшує потепління регіону.
Прогнозні моделі показують, що перше літо без морського льоду в Арктиці може настати вже до 2040 року, а можливо — і раніше.
Гренландія, прісна вода й ризики для океанів
Постійне танення льодовикового покриву Гренландії призводить до надходження великої кількості прісної води в Північну Атлантику. Це знижує щільність і солоність поверхневих вод, що гальмує роботу Атлантичної меридіональної циркуляції, до якої входить і Гольфстрім — система, що відіграє ключову роль у регулюванні температури в Європі.
Порушення цієї циркуляції може спричинити сильні холоди в Європі, а також вплинути на мусонні системи у тропіках.
Крім того, втрата наземного льоду в Гренландії є одним із головних факторів підвищення рівня Світового океану, що збільшує ризики прибережної ерозії та повеней у всьому світі.
Зміни гідрокліматичних процесів і «бореалізація» тундри
У період з жовтня 2024 по вересень 2025 року, який вважається «водним роком», було зафіксовано рекордну кількість весняних опадів та загалом один із п’яти найвологіших періодів у регіоні з 1950 року. Це сприяє так званій «бореалізації» — процесу поширення лісової рослинності (переважно хвойних порід і чагарників) на території арктичної тундри.
У 2025 році за супутниковими даними зафіксовано третій найвищий рівень «зеленості» тундри за останні 26 років. П’ять найвищих показників спостерігалися протягом останніх шести років — що свідчить про стабільний тренд на зміну екосистем.
Ще одним наслідком потепління є прискорене танення вічної мерзлоти, що веде до вивільнення металів, зокрема заліза, у ґрунтові та поверхневі води. Це спричиняє явище, яке дослідники називають «іржавими річками» — понад 200 річок та струмків у 2025 році мали помаранчеве забарвлення через високий вміст заліза.
Таке забруднення підвищує кислотність води, змінює її хімічний склад і знижує біорізноманіття — впливаючи як на риб, так і на інші види, які залежать від прісної води.
