На острові Гаїті, в домініканському бурштині віком 16 мільйонів років, дослідники виявили новий викопний вид мурахи — Basiceros enana. Це перший відомий скам’янілий представник роду Basiceros, який нині трапляється лише в материкових неотропіках. Знахідка переписує історію поширення й еволюції мурах у тропічному поясі. Про це повідомляє КРВ.медіа з посиланням на науковий звіт дослідників.
Перший викопний зразок роду Basiceros
Новий вид мурахи Basiceros enana sp. nov. був виявлений у бурштині з Північної Домінікани, що датується раннім міоценом (приблизно 16 млн років тому). Це найменший представник роду — лише 5,13 мм у довжину. Його збереженість дозволила провести точні морфологічні дослідження. Особливо цінною є наявність характерних волосків, що притаманні «ґрунтовим мурахам» і сприяють маскуванню — ці ознаки вказують на криптобіотичний спосіб життя.
До цього Basiceros були відомі лише за сучасними видами, поширеними в Центральній та Південній Америці. Відомостей про присутність роду на Карибах не існувало.
Завдяки аналізу морфометричних даних та філогенетичному моделюванню, науковці встановили, що найдавніші Basiceros були дрібними, а збільшення розміру тіла відбулося вже після відокремлення B. enana від решти сучасних видів. Дві основні групи мурах — manni та disciger — демонструють розбіжні траєкторії еволюції: перші продовжили рости, другі зберегли помірні розміри.
Цей висновок спростовує попередню гіпотезу про те, що великі розміри були первинною рисою роду. Насправді спостережуване «правило Коупа» — збільшення розміру впродовж еволюції — тут є наслідком одного історичного стрибка.
Чому мурахи зникли з Карибів?
Попри те що екологічні умови на Гаїті подібні до місць проживання сучасних Basiceros, сьогодні їх на острові не виявлено. Дослідники вважають, що локальне вимирання могло бути спричинене не стільки змінами клімату, скільки конкуренцією з іншими родами, зокрема з Strumigenys — дрібнішими листовими хижаками, які трапляються як у бурштині, так і нині на Гаїті.
Факт локального вимирання також підтверджує ширшу тенденцію: понад третина родів мурах, зафіксованих у домініканському бурштині, нині зникли з цього регіону.
Щоб детально вивчити анатомію B. enana, вчені застосували мікро-КТ-сканування та тривимірну реконструкцію. Це дозволило роздивитися найменші деталі: щелепи, антенні пазухи, структуру волосків. Факт збереження мурахи криптобіотичного способу життя — надзвичайно рідкісний. Їхні колонії зазвичай приховані в ґрунті, під опалим листям або в гнилій деревині. Знахідка вказує на те, що навіть рідко представлені у викопному стані форми можуть зберігатися — якщо умови бурштинізації були винятковими.
Раніше ми також писали, що була знайдена найдавніша мураха: «пекельна» з Бразилії
