У Південному Китаї археологи виявили докази того, що свині почали споживати людську їжу та жити поруч із поселеннями ще понад 8 000 років тому. Результати аналізу зубного каменю зі свиней, знайдених на неолітичних стоянках Цзинтоушань і Куахуцзяо, свідчать про ранній етап одомашнення диких кабанів (Sus scrofa). У зубах виявлено крохмалі культурних рослин і яйця людських паразитів, що підтверджує тісний контакт свиней із людьми.
Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Археологічні докази: що знайшли у зубах свиней
У рамках дослідження, проведеного міжнародною групою науковців під керівництвом археологині Дзяцзін Ван із Дартмутського коледжу (США), було проаналізовано 32 зразки зубного каменю свиней з неолітичних поселень Цзинтоушань (приблизно 8 300–7 800 років тому) та Куахуцзяо (8 200–7 000 років тому) на території сучасної провінції Чжецзян, у нижній течії річки Янцзи.
Аналіз виявив 240 крохмальних гранул, що засвідчують споживання тваринами приготованих продуктів: рису, ямсу, жолудів, бульбових рослин і дикорослих трав. Ці рослини входили до раціону людей у цьому регіоні, що підтверджується знахідками зерен і крохмалю у жорнових каменях та кераміці на тих самих поселеннях.
Рештки були датовані за допомогою радіовуглецевого аналізу, що дозволяє точно визначити вік органічних матеріалів. Сукупність цих даних указує на те, що свині вже тоді активно контактували з людським середовищем і харчувалися залишками людської їжі.
Паразити як індикатор близькості до людини
Крім крохмалю, у зразках зубного каменю 16 свиней було виявлено яйця паразита Trichuris trichiura — типового збудника трихуріозу в людини. Цей паразит поширюється фекально-оральним шляхом, тому його наявність у свиней свідчить про вживання ними води або їжі, забрудненої людськими екскрементами.
Цей висновок особливо важливий, оскільки паразити не зберігаються у кістках і зазвичай не виявляються при звичайному аналізі. Їх виявлення у зубному камені — рідкісне свідчення екологічної взаємодії між людьми й тваринами. Ймовірно, ці свині мешкали у безпосередній близькості до поселень, живилися кухонними залишками, фекаліями чи іншими органічними відходами.
За словами дослідників, це підтверджує коменсальний шлях одомашнення — процес, у якому тварини самі наближалися до людини через вигідне середовище, зокрема наявність їжі.
Зміни поведінки передували змінам зовнішності
Дослідження також засвідчують, що процес одомашнення спочатку проявлявся не у зовнішніх рисах, а у поведінкових змінах. Тварини, які менше боялися людини й мали спокійнішу вдачу, мали перевагу в доступі до їжі. Саме ці особини почали жити поблизу людини, і з часом це призвело до змін у будові тіла: менших щелеп, зменшеного розміру зубів та об’єму мозку.
У деяких зразків з Куахуцзяо вже зафіксовано зменшення зубів, що наближає їх до сучасних свійських свиней. Це може вказувати на початкову селекцію тварин із бажаними рисами — тобто вже початкове управління розмноженням, а не лише «пасивне одомашнення».
Важливість одомашнення для майбутнього господарства
Це дослідження додає розуміння до складного процесу становлення людини як хазяїна природи. Свині стали одними з перших свійських тварин, які згодом відігравали ключову роль у продовольчих системах осілих громад.
Ранні взаємини з дикими свинями на території сучасного Китаю демонструють, як тварини адаптувалися до умов співіснування з людьми. Водночас зростання щільності поселень і близький контакт між людьми й тваринами створювали нові ризики — наприклад, поширення паразитарних захворювань, що є важливим чинником у вивченні екології ранніх аграрних суспільств.
Раніше ми писали, що вперше у світі: людині пересадили печінку свині
