Учені з Німеччини та США з’ясували, що трансплантація кишкової мікрофлори від молодих мишей здатна частково відновити вікове зниження функцій кишківника у старших тварин. Дослідження зафіксувало підвищення активності кишкових стовбурових клітин і швидше загоєння епітелію після ушкоджень. Результати експерименту опубліковані 4 лютого 2026 року в науковому журналі Stem Cell Reports. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Мікробіом як чинник вікових змін кишківника
З віком кишківник поступово втрачає здатність до швидкого оновлення та відновлення. Це пов’язано зі сповільненням регенерації епітелію, зростанням ризику запальних процесів і підвищеною чутливістю до метаболічних порушень. Нове дослідження показує, що ключову роль у цих процесах відіграє не лише сам організм, а й мікробіом — сукупність мікроорганізмів, які населяють травний тракт.
Науковці продемонстрували, що заміна «старого» мікробіому на «молодий» може активувати механізми регенерації, які з віком зазвичай пригнічені. Це розширює уявлення про старіння як про процес, що залежить від взаємодії між клітинами організму та мікроскопічними формами життя.
Роль кишкових стовбурових клітин у підтримці тканин
Кишкові стовбурові клітини є основою постійного оновлення епітелію кишківника. Саме вони забезпечують заміну пошкоджених клітин і підтримують цілісність бар’єру, який відділяє внутрішнє середовище організму від вмісту кишківника. У молодому віці ці клітини активно діляться та швидко реагують на ушкодження.
Однак із віком їхня активність знижується, що призводить до повільнішого відновлення тканин. Попередні дослідження авторів роботи показували, що вікове погіршення функцій кишківника безпосередньо пов’язане зі зниженням регенеративного потенціалу стовбурових клітин. Нова робота доповнює ці дані, вказуючи на вплив мікробіому як одного з регуляторів цього процесу.
Трансплантація як інструмент дослідження
Фекальна трансплантація — це метод перенесення кишкової мікрофлори від донора до реципієнта з метою змінити склад мікробіому. У межах експерименту дослідники пересаджували фекальні зразки між молодими та старими мишами, а також проводили контрольні пересадки в межах однієї вікової групи.
Після завершення процедур науковці проаналізували стан кишківника тварин. У старших мишей, які отримали мікробіом від молодих донорів, спостерігалося значне підвищення активності кишкових стовбурових клітин і прискорення регенерації епітелію, зокрема після радіаційного ушкодження. Це свідчить про те, що мікробіом може безпосередньо впливати на здатність тканин до відновлення.
Одним із ключових механізмів, на який звернули увагу дослідники, став Wnt-сигналінг — біохімічний шлях, необхідний для нормальної роботи кишкових стовбурових клітин. У старому кишківнику активність цього сигналу зазвичай знижена, що обмежує регенеративний потенціал тканин.
Після трансплантації «молодого» мікробіому рівень Wnt-сигналінгу зростав, а стовбурові клітини починали продукувати нові клітини епітелію активніше. Водночас у молодих мишей, які отримали мікробіом від старших тварин, негативні зміни були значно слабшими. Це вказує на те, що старі тканини значно чутливіші до змін мікробного середовища.
Бактерія Akkermansia
Окремим результатом дослідження стало виявлення ролі бактерій роду Akkermansia. У багатьох роботах ці бактерії вважають корисними, зокрема через їхній зв’язок зі зменшенням ожиріння та покращенням метаболічних показників. Проте в старших мишей підвищений рівень Akkermansia асоціювався з пригніченням Wnt-сигналінгу та зниженням активності кишкових стовбурових клітин. Це підкреслює, що вплив мікробів не є універсальним: користь або шкода залежать від віку організму та фізіологічного контексту. Такий висновок має значення для майбутніх підходів до корекції мікробіому.
Автори наголошують, що результати дослідження отримані на мишах і не можуть бути безпосередньо перенесені на людей. Людський кишківник має складнішу будову, а фекальна трансплантація в клінічній практиці застосовується лише за чіткими медичними показами, наприклад для лікування окремих інфекцій. На цьому етапі йдеться не про «омолодження» організму, а про фундаментальне розуміння механізмів вікових змін. Водночас робота демонструє, що вікове зниження регенерації кишківника може бути не остаточним, а мікробіом є важливим фактором, який формує цей процес.
