Палеонтологи з Аргентини описали новий вид динозавра — Kank australis, який жив близько 70 мільйонів років тому на території сучасної Патагонії. Особливості його скелета свідчать, що тварина могла спеціалізуватися на полюванні на рибу у прісноводних водоймах. Відкриття також допомагає краще зрозуміти поширення та спосіб життя близьких родичів сучасних птахів наприкінці крейдового періоду. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на дослідження, опубліковане в журналі «Journal of Vertebrate Paleontology».
Новий динозавр із Патагонії міг бути вправним рибалкою
Міжнародна група дослідників описала новий вид хижого динозавра, який отримав назву Kank australis. Тварина жила приблизно 70 мільйонів років тому наприкінці крейдового періоду на території сучасної аргентинської Патагонії. Рештки динозавра виявили у відкладах формації Чоррільйо неподалік міста Ель-Калафате в провінції Санта-Крус.
Назва роду Kank походить із мови корінного народу теуельче, який історично населяв Патагонію. Видова назва australis у перекладі з латини означає «південний», що вказує на місце знахідки. За оцінками вчених, динозавр сягав від 2,5 до 3 метрів завдовжки.
Kank australis належав до родини Unenlagiidae — групи пернатих хижих динозаврів, які були близькими родичами велоцираптора та сучасних птахів. Представників цієї родини знаходили в Південній Америці, Австралії, Антарктиді та на Мадагаскарі. Однак більшість добре досліджених знахідок походила з північної частини Патагонії. Новий вид став важливим доказом того, що ці тварини були поширені значно ширше та мешкали на різних широтах південноамериканського континенту.
Особливу цінність відкриття надає той факт, що еволюційна історія уненлагіїдів досі залишається недостатньо вивченою. Саме тому кожна нова знахідка допомагає уточнити, як розвивалася ця група динозаврів та які екологічні ніші вона займала наприкінці ери динозаврів.
Будова шиї та зубів натякає на полювання на рибу
Дослідники звернули увагу на незвичайну будову шийних хребців нового виду. Вони мали спеціальні ділянки для кріплення потужних м’язів і захисту кровоносних судин. Подібні особливості сьогодні можна спостерігати у деяких водоплавних і навколоводних птахів, зокрема чапель, які активно використовують довгу шию під час ловлі риби.
На думку авторів дослідження, Kank australis міг застосовувати схожу стратегію полювання. Його довга та рухлива шия дозволяла швидко схоплювати здобич у воді. Це дещо відрізняється від поширеного уявлення про хижих динозаврів як виключно наземних мисливців.
Додатковими аргументами стали особливості зубів і скелета. Зуби мали добре виражені поздовжні ребра та гострі краї, що могло допомагати утримувати слизьку здобич. Водночас шийні хребці містили внутрішні повітряні порожнини, які зменшували вагу скелета та підвищували його рухливість. Подібні ознаки часто вважають характерними для тварин, яким потрібні швидкі та точні рухи головою і шиєю.
Попри можливу спеціалізацію на рибі, вчені наголошують, що наразі йдеться лише про найбільш імовірну гіпотезу. Знахідка не доводить, що риба була єдиною їжею динозавра, однак надає додаткові свідчення на користь такого способу живлення.
Яким був світ навколо Kank australis
У часи Kank australis територія сучасної Патагонії суттєво відрізнялася від сьогоднішньої. Тут простягалися річки, струмки та сезонні водойми, де росли водні рослини, зокрема латаття. У цих екосистемах мешкали численні риби, молюски, комахи та інші водні організми.
Поруч із рештками нового динозавра палеонтологи знайшли також викопні залишки риб, що додатково підтримує припущення про його можливу спеціалізацію на полюванні у водоймах. Водночас раціон тварини міг бути значно ширшим. У тому самому середовищі жили жаби, ящірки, черепахи та ссавці.
Серед них був Patagorhynchus pascuali — один із найдавніших відомих однопрохідних ссавців, родич сучасних качкодзьобів та єхидн. Такі невеликі тварини потенційно також могли ставати здобиччю хижого динозавра.
Сам Kank australis навряд чи був найбільшим мисливцем свого часу. Він співіснував із Maip macrothorax — великим представником мегарапторів, який міг перевищувати 10 метрів завдовжки. За припущеннями дослідників, такий хижак становив потенційну загрозу для меншого уненлагіїда.
Чому відкриття важливе для науки
Перші кістки Kank australis виявили ще у 2018 році під час польових робіт у формації Чоррільйо. Однак наявного матеріалу було недостатньо для визначення нового виду. Ситуація змінилася після наступних експедицій, коли вчені знайшли додаткові рештки, зокрема шийний хребець, який став ключовим для ідентифікації динозавра.
Науковці вважають, що новий вид допомагає заповнити важливу прогалину між знахідками уненлагіїдів із північної Патагонії та Антарктиди. Крім того, відкриття підтримує гіпотезу про те, що деякі представники цієї групи могли бути частково пристосованими до полювання у водному середовищі.
Уненлагіїди привертають особливу увагу палеонтологів ще й тому, що належать до групи динозаврів, яка має багато спільних рис із сучасними птахами. Вивчення таких видів допомагає краще зрозуміти еволюцію ознак, які згодом стали характерними для пташиного світу, зокрема будову скелета, рухливість шиї та особливості способу життя.
