Марія Браньяс, яка померла у 2024 році у віці 117 років, стала однією з небагатьох людей, чиє тіло і ДНК були ретельно досліджені для вивчення біології старіння. Вчені з Інституту лейкемії Жузепа Каррераса в Барселоні виявили, що її клітини демонстрували біологічний вік значно молодший за хронологічний. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Як організм 117-річної жінки допоміг науці
Життєвий шлях Марії Браньяс, яка прожила понад століття, зацікавив дослідників з усього світу. За словами епігенетиків Елоя Сантоса-Пухоля та Алейша Ногери-Кастельса, її фізіологія стала унікальним прикладом біологічного «довголіття без хвороб».
За життя вона добровільно надала зразки крові, слини, сечі та калу для наукових досліджень. Аналізи показали, що її клітини «поводилися» так, ніби їй було значно менше років, ніж насправді.
Особливо вражає, що Браньяс перевищила середню тривалість життя жінок у Каталонії більш ніж на 30 років. Її випадок став рідкісною можливістю дослідити, як поєднання генетичних особливостей і здорового способу життя може впливати на тривалість життя людини.
Генетичні особливості та біомаркери здоров’я
Одним із ключових відкриттів стало виявлення унікальних генетичних варіантів, які можуть бути пов’язані з довголіттям, стійким імунітетом і добрим станом серцево-судинної та нервової систем.
Марія мала дуже низький рівень «поганого» холестерину (LDL) та тригліцеридів, а також високий рівень «хорошого» холестерину (HDL). У її крові спостерігався мінімальний рівень запальних маркерів — що є нетиповим для такого віку.
Крім того, мікробіом її кишківника та імунна система демонстрували характеристики, типові для набагато молодших людей. Це може свідчити про здатність її організму підтримувати баланс імунних реакцій і засвоєння поживних речовин навіть у глибокій старості.
Науковці наголошують: хоча Браньяс вела активне соціальне та ментальне життя, генетичні чинники, найімовірніше, відіграли вирішальну роль у її винятковій тривалості життя.
Теломери: нове бачення старіння
Особливою знахідкою стало значне скорочення теломер — спеціалізованих структур на кінцях хромосом, що захищають ДНК під час поділу клітин.
Теломери — це своєрідні «захисні ковпачки» для генетичного матеріалу, які зменшуються з віком. Укорочення теломер зазвичай пов’язують зі старінням організму та вищим ризиком смертності. Однак у випадку з Марією, науковці припустили, що саме надзвичайно короткі теломери могли зіграти позитивну роль.
Клітини з такими теломерами мають обмежену здатність до поділу, що, за припущенням авторів дослідження, могло стати природним бар’єром для розвитку злоякісних пухлин. Таким чином, укорочення теломер у цьому конкретному випадку не стало маркером ослаблення, а, навпаки, могло захистити від критичних патологій.
Що означає це відкриття для науки
Супердовгожителі — це надзвичайно рідкісна група людей, яка становить менше 0,01% від загальної популяції. Вивчення їхнього організму дає змогу ідентифікувати унікальні біомаркери та біологічні особливості, що можуть мати універсальне значення.
Утім, автори дослідження наголошують: результати ґрунтуються на даних лише однієї виняткової людини, тому висновки потребують подальшого підтвердження в рамках ширших популяційних досліджень.
Раніше подібні дослідження також виявляли спільні риси у людей із надзвичайною тривалістю життя — зокрема, генетичні маркери, що впливають на стійкість до хронічних хвороб, стабільну роботу імунної системи та хорошу функцію серця.
Оскільки кількість людей віком понад 100 років зростає у світі найшвидше серед усіх вікових груп, наука отримує унікальну можливість краще зрозуміти біологію старіння та розробити стратегії для підвищення якості життя в літньому віці.
