Дослідники з Oxford Internet Institute проаналізували 12 тисяч годин ігрових сесій 660 користувачів Nintendo Switch, щоб з’ясувати, хто саме грає у ретро-ігри, які консолі обирає і чи пов’язаний ретро-геймінг із добробутом. Виявилось, що така форма ігрової ностальгії найбільше популярна серед 40-річних, які повертаються до ігор, знайомих їм ще з 10-річного віку. Водночас стабільного зв’язку між ретро-геймінгом і самопочуттям дослідники не зафіксували.
Хто грає в ретро-ігри?
Ретро-геймінг, як свідчать дані, є типовим для людей середнього віку. В аналізованій вибірці 660 осіб, 197 гравців витрачали понад 10% свого ігрового часу саме на ретро-ігри. У середньому, це чоловіки у віці близько 34 років, які частіше мають повну зайнятість. Вікова динаміка показує, що інтерес до ретро-геймінгу зростає до 40 років, після чого стабілізується. Наприклад, лише 8% гравців у віці 20 років приділяють 10% свого часу старим іграм, тоді як серед 40-річних ця частка сягає 21%.
Цей віковий тренд свідчить: ретро-геймінг — не просто розвага, а форма культурного повернення до минулого досвіду, який формувався у дитинстві.
Які ігри обирають?
Найчастіше гравці повертаються до консолей, які були популярні, коли їм було приблизно 10 років. Найбільше часу витрачено на Nintendo 64 та Super Nintendo (SNES), які сумарно становлять понад 60% усіх ретро-сесій. Тобто йдеться про період 1991–2003 років — епоху класичних платформерів, 16-бітної графіки та перших 3D-експериментів.
Утім, не всі вибори пояснюються лише особистим досвідом: 29% сесій відбулися на консолях, що були зняті з виробництва ще до народження гравця. Це так званий «історичний ностальгійний геймінг» — зацікавлення іграми минулих епох не з власної пам’яті, а з інтересу до ігрової історії.
Як саме грають у старі ігри?
Особливістю Nintendo Switch є можливість грати як у портативному, так і в стаціонарному режимі. Дослідження показало: якщо консоль в оригіналі була портативною (наприклад, Game Boy), її частіше запускають у відповідному режимі. Так, 69% сесій на Game Boy і Game Boy Advance відбулися у портативному режимі, тоді як NES чи SNES — переважно у стаціонарному.
Цей вибір, ймовірно, відображає ментальні моделі гравців: вони прагнуть повторити оригінальний досвід, з яким пов’язана ностальгія.
Чи впливає ретро-геймінг на добробут?
Попри розповсюджену думку про терапевтичну цінність ностальгії, дослідники не виявили сталого зв’язку між частотою ретро-геймінгу і рівнем добробуту. Показники задоволення життям і соціальних зв’язків у грі залишались стабільними незалежно від того, скільки часу учасник витрачав на старі ігри. Автори припускають, що ретро-геймінг може мати короткостроковий емоційний ефект, який важко зафіксувати без точного моменту вимірювання.
Ігри дитинства як частина культурної пам’яті
Пік зацікавленості гравців припадає на час, коли їм було близько 10 років — вік, що відповідає початку формування довготривалої автобіографічної пам’яті. Це узгоджується з дослідженнями в інших галузях, де виявлено, що музика чи фільми, почуті у віці 10–30 років, мають найбільший емоційний вплив на людину у зрілому віці.
Ретро-геймінг може виконувати функцію «вікна у минуле», допомагаючи гравцям повертатися до дитинства, зберігати зв’язок з ідентичністю та передавати власний досвід новим поколінням.
Перспективи для ігрової індустрії
Старіння аудиторії геймерів і популярність ретро-геймінгу створюють нові виклики для ігрової індустрії. Вже зараз деякі ритейлери, як-от GameStop, переорієнтовують магазини під ретро-продукцію, а платформи типу Nintendo Switch активно розширюють бібліотеку старих ігор.
Водночас ідея «ретро» змінюється: нині до цієї категорії входять ігри до 6-го покоління консолей, але з часом до ретро-геймінгу можуть віднести й PlayStation 3 чи Xbox 360. Індустрія має адаптуватись не лише до технічних, а й культурних змін — наприклад, до нових форм цифрової ностальгії та переосмислення ролі гри у пізнішому віці.
