9 березня 2025 року апарат Solar Orbiter, що працює під егідою Європейського космічного агентства у співпраці з NASA, здійснив рекордну зйомку Сонця з відстані близько 48 мільйонів миль. Протягом 4,5 години було зібрано 200 окремих кадрів, які згодом об’єднали в зображення розміром 12 544 × 12 544 пікселів. Це найбільший та найдетальніший ультрафіолетовий портрет Сонця на сьогодні. Як передає КРВ.медіа, знімок дозволяє побачити надгарячу плазму в короні та дає змогу краще зрозуміти природу сонячної активності.
Як створювали зображення Сонця
Космічний апарат Solar Orbiter, розроблений ESA у співпраці з NASA, спрямував свою камеру Extreme Ultraviolet Imager на Сонце. Його мета — фіксація надгарячої плазми в ультрафіолетовому діапазоні, недоступному людському оку. За 4,5 години апарат здійснив 25 послідовних спостережень у форматі сітки 5×5, роблячи по вісім знімків на кожному положенні.
Кожен кадр був зроблений на довжині хвилі 17,4 нанометра — саме така частина ультрафіолетового спектра дозволяє побачити плазму в короні Сонця з температурою до 1,8 мільйона градусів за Фаренгейтом. У результаті отримали зображення з роздільністю 12 544 пікселів по кожній стороні — це дає змогу в одному пікселі вмістити дюжину Земель.
Чому ультрафіолет важливий для вивчення Сонця
Більшість сонячної активності, включно з корональними викидами та спалахами, не можна побачити у видимому світлі. Саме ультрафіолет дозволяє спостерігати структури зовнішньої атмосфери Сонця — корони, яка, попри очікування, значно гарячіша за поверхню зірки.
Температура фотосфери (видимої поверхні Сонця) становить приблизно 5 500 °C, тоді як корона сягає понад 1 мільйона °C. Це явище — так звана «корональна дилема» — досі залишається загадкою. Спостереження Solar Orbiter допомагають знайти відповідь, фіксуючи динаміку плазми та джерела нагріву.
Solar Orbiter — місія зі змінною орбітою
Запущений 10 лютого 2020 року, Solar Orbiter здійснює багаторічну місію з вивчення Сонця. Завдяки гравітаційним маневрам поблизу Венери він поступово змінює нахил своєї орбіти, що дозволяє з часом побачити навіть полярні області нашої зірки. На борту — десять приладів, що працюють у тандемі: камери, магнітометри, сенсори частинок.
Завдяки своїм інструментам апарат збирає повноцінні дані — від зображень поверхні Сонця до прямих вимірювань потоків частинок, які пізніше досягають Землі. Це поєднання — ключ до розуміння не лише механізмів активності зірки, а й впливу сонячної погоди на планети.
Яку небезпеку становлять сонячні бурі?
Сонячна активність — не просто об’єкт астрономічного інтересу. Потужні викиди з поверхні Сонця можуть порушити роботу техніки на Землі. Зокрема:
-
виводити з ладу супутники;
-
спричиняти перебої у GPS-навігації;
-
викликати перепади в електромережах;
-
змушувати авіалінії змінювати маршрути, уникаючи полярних регіонів.
Детальні спостереження Solar Orbiter дозволяють виявляти джерела цих подій — спалахи, вузли магнітного поля, корональні викиди — ще до того, як вони досягнуть Землі. Завдяки цьому вдається виграти години або навіть дні для підготовки інфраструктури.
Тандем із Parker Solar Probe
Ще один ключовий елемент сучасної геліофізики — співпраця з місією Parker Solar Probe, яка «пірнає» глибоко в атмосферу Сонця. У той час як Solar Orbiter дає широкоформатне зображення з відстані, Parker фіксує плазму та поля безпосередньо на місці. Така комбінація — ніби мати одночасно метеосупутник і метеостанцію.
Завдяки цій синергії вчені можуть простежити шлях частинок від моменту викиду до їхнього впливу на міжпланетне середовище. Це допомагає зрозуміти, чому іноді навіть малі спалахи можуть спричинити сильні ефекти на Землі.
У найближчі роки Solar Orbiter продовжить підніматися над площиною Сонячної системи, досягаючи кута 33° над екватором Сонця. Це дасть людству першу в історії можливість регулярно спостерігати сонячні полюси — регіони, які відіграють вирішальну роль у формуванні 11-річного сонячного циклу.
Очікується, що наступне близьке зближення апарата з Сонцем відбудеться пізніше цього року. Кожен такий прохід приносить нові дані, які поглиблюють розуміння процесів, що керують не лише світлом нашого неба, а й станом космічного середовища навколо планети.
Раніше ми писали, як ослаблення магнітного поля Землі могло знищити неандертальців
