У притулку «Chimfunshi Wildlife Orphanage Trust» у Замбії група шимпанзе наслідує нову незвичну звичку — вставляти траву у вуха та сідниці. Цю поведінку в серпні 2023 року вперше проявив самець Джума, і вже за тиждень інші члени групи почали копіювати його. Біологи вважають, що йдеться про соціальну, а не практичну функцію дій. Про це повідомляє медіа про науку, технології та здоров’я КРВ.медіа з посиланням на текст дослідження.
Як травинка у вусі перетворилась на тренд
У серпні 2023 року у притулку в Замбії самець шимпанзе на ім’я Джума вставив собі у вухо стеблину трави. Вона трималась без додаткової підтримки — настільки глибоко її зафіксували. Вже за кілька днів чотири інші члени його групи повторили цей крок. Новий «аксесуар» став модним атрибутом у тваринній спільноті.
Невдовзі Джума ввів іншу, ще екстравагантнішу версію: він залишив травинку звисати зі своєї анальної ділянки. За даними спостережень, п’ятеро інших шимпанзе повторили цей вчинок. Дослідники не виявили практичної функції такої дії — шимпанзе не свербіли, не намагалися почухатися. Отже, йдеться не про інстинкт, а про соціальне наслідування.
Біолог Едвін ван Левен з Утрехтського університету пояснює: «Копіюючи чиюсь поведінку, тварина демонструє увагу та, можливо, навіть прихильність. Це може зміцнювати соціальні зв’язки в групі, як це відбувається і в людей».
Спадкоємність і паралелі з минулими поколіннями
Такі «моди» не є новим явищем у притулку Chimfunshi. У 2010 році інша шимпанзе, самиця Джулі, першою зафіксована з травою у вусі. Сім інших членів її групи швидко перейняли це. Попри її смерть, звичка збереглась і передалась далі — типовий приклад культурної передачі.
Культурна передача — це процес, коли поведінкові звички не є інстинктивними, а виникають через спостереження і наслідування. Важливо, що така передача відбувається лише у частини тварин, попри спільні умови утримання. У випадку з Джумою, його група ніколи не контактувала з групою Джулі, що свідчить про незалежне виникнення подібної поведінки — новий культурний осередок.
Соціальне навчання — здатність тварин переймати дії інших — є основою культури, подібної до людської. В таких випадках мавпи не просто імітують рухи, а переймають символічну модель, яка має значення у межах спільноти.
Умови неволі як фактор формування нових звичок
У дикій природі шимпанзе зазвичай не мають часу на нефункціональні дії — вони зосереджені на виживанні, пошуках їжі, самообороні. Але в умовах утримання у притулку, де тварини забезпечені всім необхідним, природний добір послаблюється. Це дозволяє експериментувати з поведінкою, яка не має прямої користі.
Автори дослідження зазначають: «Шимпанзе здатні навчатися новим навичкам, переважно для особистих інтересів — як-от розколювання горіхів або вилов термітів. Але коли зовнішній тиск зменшується, вони іноді виявляють інтерес до дій без прямої користі».
Поведінку шимпанзе вивчали за допомогою тривалих спостережень і відеодокументації. Це дозволило не лише зафіксувати саму звичку, але й відстежити її поширення, швидкість адаптації та вплив на соціальні зв’язки в групі.
Культурні тренди в інших тварин
Подібні нефункціональні моди були помічені і в інших видів. У Південній Австралії група диких дельфінів Tursiops aduncus почала виконувати «ходіння хвостом» по воді — трюк, якому навчилися в неволі, спостерігаючи за виступами. Цей рух не мав користі, але залишався популярним у популяції понад десятиліття.
Косатки в європейських водах почали носити мертву рибу на головах або навіть нападати на човни — імовірно, також як форма культурної поведінки. Такі явища демонструють, що тварини здатні на спільне наслідування, експерименти та взаємодію, яка не обумовлена інстинктами.
Подібності з людською поведінкою очевидні. Чи не є мавпячий тренд з травинкою у сідниці аналогом людських флешмобів, челенджів або «вірусних» мод?
Раніше ми писали, що науковці спростували міф про «альфа-самців» серед приматів
